Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ До змісту п’єсы “Пігмаліон” Б. Шоу

До змісту п’єсы “Пігмаліон” Б. Шоу

У XX ст. виникає новий тип епічного конфлікту-конфлікт різних ідеологій, світоглядів. Виявити такий тип конфлікту під час аналізу непросто. Адже він “часто перебуває поза подієвим рядом або дублюється колізіями, що розвиваються паралельно з основним подієвим рядом… Втілюючи такий тип конфліктів, епічний драматург використовує найчастіше тактику художніх провокацій, яка дає можливість… залучити глядача до складного процесу пошуку відповідей на нелегкі проблеми буття”.

Специфіка конфлікту зумовлює специфіку сюжету, особливості

композиційної побудови тексту, системи його образів. Так, наприклад, п’єси Б. Шоу будуються у формі драми-дискусії, а драми Б. Брехта складаються, на відміну від традиційних драматичних творів, не з дій чи актів, не з картин чи яв, а з епізодів. Потрібно також мати на увазі, що епічна драма будується за якісно іншими законами. Отже, зникає будь-яка можливість визначення традиційних сюжетних елементів у творах цього різновиду. Загальновизнано, що глибоке проникнення у художній текст можливе тільки в разі його аналізу відповідно до його власної природи.

Аналіз драм Б. Шоу має бути спрямований на увагу

учнів не до подій на рівні дійових осіб, а до внутрішнього руху: зіткнення ідей, поглядів, життєвих позицій. Саме це, на думку драматурга, має активізувати думку читача (глядача), спонукати його шукати власні відповіді на гострі проблеми сучасності та одвічні питання сенсу людського буття.

Загальна ідея творів Б. Брехта (за визначенням літературознавців, його макроідея), складається з кількох мікроідей, які дублюють в окремих епізодах провідну ідею драми. Науковці вважають за доцільне аналізувати тексти такої нетрадиційної поетики тільки шляхом “розкадрування” матеріалу (термін О. С. Чиркова). Адже твори німецького драматурга “багатофабульні, кожний епізод композиційно завершений, а єдність дії замінена єдністю ідеї”. Саме ця єдність ідеї і є сюжетною основою твору. Тому головна увага на етапі аналізу тексту має бути прикута не до подієво-го рівня, а до зіставлення та складання в єдине ціле ідейного підтексту твору.

Перегляд публікацій останніх років свідчить, що майже всі автори методичних рекомендацій з вивчення творчості Б. Шоу та Б. Брехта приділяють велику увагу на вступних уроках докладному розгляду основних нововведень цих драматургів-новаторів XX ст. Але на наступному етапі – етапі текстуального аналізу – ті ж самі автори вже після засвоєння учнями матеріалу теоретичного характеру попереднього уроку начебто зовсім забувають про новаторську природу твору, про специфічність сюжету епічної драми, основна лінія якого складається не на рівні розвитку подій. Особливий подив викликає одностайність в наданні ними переваг пообразному шляху аналізу драматичних творів цієї нетрадиційної поетики. Все це призводить до нерозуміння учнями сутності внеску драматургів у створення та розвиток епічної драми, зокрема до порушення провідного принципу аналізу твору в єдності його змісту та форми взагалі.

Аналіз твору Б. Шоу “Пігмаліон” потрібно, розпочати після прочитання І дії твору з пошуку відповіді на такі запитання:

– Навіщо автор використав прийом контрасту, змальовуючи центральну дійову особу в оточенні представників різноманітних верств суспільства? – Якими саме словами та хто з дійових осіб безжально висловився про ставлення суспільства до таких, як Еліза? Як пояснює причину цього ставлення до неї сам герой? Пошук відповіді на запитання має підвести школярів до визначення провідної сюжетної лінії. Усі подальші події розгортаються як неоднозначна, з парадоксальними нюансами відповідь на запитання: чому одні приречені перебувати на дні суспільства до кінця свого життя, тоді як інші – насолоджуються благами; хто має право вирішувати долю людини, визначати, ким їй бути у світі, у чому полягає її призначення; хто має відповідати за цей вибір? Таким чином аналіз драми спрямовується у русло, що відповідає специфіці її форми: аналізується інтелектуальна драма-дискусія.

У драмі Б. Шоу весь ідейний зміст зосереджений, за твердженням деяких літературознавців, саме у дискусії. “Епічний театр” Б. Брехта, за твердженням драматурга-новатора, покликаний відтворювати насамперед розповідь, а не дію. В епічній драмі на першому плані літературне начало. Але це не означає, що дії в ній надано другорядного значення. Навпаки, визначальними рисами епічних елементів, на думку теоретиків літератури, є “умовність, інтелектуалізація змісту, активне втручання письменника у дію”. Автор епічної драми надає особливої уваги створенню моделі того, як буде втілено його п’єсу на сцені. Ця модель є важливою складовою драматичного твору, бо вона визначає межі практичної розробки та втілення авторського задуму на сцені. Саме в такій “моделі закладаються ті авторські ідеї, що дають можливість театру максимально об’єктивувати свою сценічну розповідь”. Отже, епічний драматург словами закладає приховану фізичну дію, його ремарки набувають якісно нового характеру і змісту.

Прийом створення уявних мізансцен найбільше сприяє розумінню учнями родової специфіки драматичного твору, дає їм можливість автоматично “обійняти” “точку зору з залу”, оволодіти “секретами” читання п’єс. Він сприяє активізації уявлення учнів, реалізації принципу аналізу твору в єдності змісту та форми. Сутність його полягає у тому, що учні мають уявити собі та описати те, яким би чином вони розташували персонажів у певний момент дії, уявили б собі їхні рухи, жести, пози.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. До змісту п’єсы “Матінка Кураж” Б. Брехта Відповідно до новаторської природи творчості Б. Брехта аналізувати його п’єси потрібно тільки шляхом зіставлення мікроідей епізодів, складання кількох “підводних” колізій, розпорошених у різних епізодах, в єдиний ланцюг розвитку (наприклад, тема трагедії дівочої долі, уособлена в образі Катрін, – марнування найкращих років життя в очікуванні мирних часів, втрата краси, приреченість на...
  2. Проблема складових змісту твору У теорії літератури ХХ ст. існують різноманітні уявлення про “внутрішній зміст твору” та його складові. Різні точки зору постійно співіснують, суперечок майже немає, критичного розгляду також. Але всі погляди або вузькі, часткові, або містять елементи, які стосуються насправді не змісту, а форми, або взагалі відносяться до зовнішньої сфери твору. Для...
  3. Аспекти вивчення п’єси Бернарда “Шоу “Пігмаліон” Довід свідчить, що первинне сприйняття п’єси школярами відбувається досить легко, без ускладнень. Чого не можна сказати про вторинне, поглиблене сприйняття, яке має стати результатом аналізу твору. У цьому випадку дається взнаки нетрадиційнідть, парадоксальність творчої манери Шоу взагалі та п’єси “Пігмаліон” зокрема. Ця п’єса багато в чому вражає незвичністю, спантеличує. Взяти...
  4. “Осучаснення” античного міфу в п’єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон” Видатний англійський драматург Джордж Бернард Шоу захоплювався творчістю Ібсена, і це привело його до реформи англійського театру. Він обстоює принципово нову структуру драми – проблемну п’єсу-симпозіум. Як драматург він тяжіє до гумору і сатири. “Мій спосіб жартувати полягає в тому, щоб говорити правду”, – заявляв Шоу. Драми Шоу не втрачають...
  5. Інтелектуальний характер драматургії Б. Шоу (п’єса “Пігмаліон”) Бернарда Шоу по праву вважають реформатором англійської драматургії. Наприкінці XIX століття в Англії з’явилося безліч “добре зроблених” драм із любовним сюжетом і щасливою розв’язкою. Однак Шоу вважав, що п’єси повинні вчити, особливо у сфері загальновизнаної моралі. У п’єсах Шоу відсутня складна, заплутана інтрига. Стрижнем його драматургії стала гостра дискусія в...
  6. Порівняльна характеристика образів Хіггінса і Пікерінга за п’єсою Бернарда Шоу “Пігмаліон” У 80-ті роки XІX століття Бернард Шоу починає боротися за новий театр, який у ті роки переживав кризу. Шоу свідомо відмовляється від принципів “добре зробленої” драми і широко користується парадоксом як одним із визначальних мистецьких прийомів. Наприклад, у п’єсі “Пігмаліон” драматург показує божевілля і оманливість довкілля, Б. Шоу ніколи не...
  7. Пошуки форми та змісту: театру Мейєрхольда, Брехта, Курбаса Серед найяскравіших явищ в драматургії XX ст. були театри російкого режисера В. Мейєрхольда, українського режисера Леся Курбаса ; “епічний театр” німецького драматурга і режисера Б. Брехта. Лесь Курбас (Олександр Степанович Курбас) (1887 -1942) – був засновником “Молодого театру” в Україні, що зародився в травні 1916 р. як театр-студія. Молодотеатрівці хотіли...
  8. Роль античного міфа в п’єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон” Роль античного міфа в п’єсі Бернарда Шоу “Пігмаліон” Серед найвідоміших творів Бернарда Шоу – п’єса “Пігмаліон”, яку автор назвав “романом у п’яти актах”. У основу твору покладено античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив із мармуру Галатею і закохався в неї. Він вимолив у богів, щоб ті оживили статую. Взявши...
  9. Динамізм образу Елізи Дуліттл (за комедією Б. Шоу “Пігмаліон”) Образ Елізи Дуліттл у комедії Б. Шоу “Пігмаліон” подано у розвитку. На початку твору це невпевнена у собі бідна квіткарка, яку лякає все, що відбувається навколо: дивний громадянин, що записує її слова. Власне сама п’єса має оригінальну форму. Важливу роль для розуміння концепції автора відіграють передмова і післямова. У передмові...
  10. Образи Хіггінса і Пікерінга у п’єсі Б. Шоу “Пігмаліон” П’єса “Пігмаліон” – це красива історія, в основі якої – міф про Пігмаліона. Головні герої цієї п’єси – це професор англійської фонетики Генрі Хіггінс та знавець індійських діалектів полковник Пікерінг. Вони дуже різні за характером і зовнішністю. Професор Хіггінс – це чоловік років п’ятдесяти, з сивим волоссям і зі зморшками...
  11. “Енсперимент над людиною” професора Хіггінса (за п’єсою Б. Шоу “Пігмаліон”) Однією із найпопулярніших п’єс Бернарда Шоу є його драма “Пігмаліон”. Сю­жет її навіяний автору давньогрецьким міфом про скульптора Пігмаліона, який закохався у своє створіння – статую прекрасної Галатеї і силою свого кохання оживив її. У п’єсі Б. Шоу історія дещо інша. Зовсім випадково відомий учений – лінгвіст Генрі Хіггінс зустрічається...
  12. Пігмаліон Б. Шоу зразок “драми-дискусії” “Заради мистецтва як такого я не написав би жодного рядка”, – так висловив своє ставлення до творчості Джордж Бернард Шоу. Тим паче, що драматургом він став майже випадково, під впливом зустрічі й бесіди з відомим на той час театральним критиком Вільямом Арчером. Метр зацікавився молодою людиною, яка водночас вивчала “Капітал”...
  13. У чому проблематичність і головний сенс дискусії у драмі Б. Шоу “Пігмаліон” Долю людини, її вдачу, поведінку визначає час, у який вона живе, її суспільство, соціальний стан, а ще вплив інших людей, що постають на її життєвому шляху: вихователів, вчителів, коханих. Цей процес, звичайно, двосторонній, бо учні теж впливають на своїх вчителів, друг у чомусь визначає коло інтересів та діяльності свого товариша,...
  14. Мое розуміння змісту новели “Іntermezzo” та її назви Я завжди з великим задоволенням читаю твори М. Коцюбинського. Це письменник незвичайний. Письменник-патріог, вдумливий і тонкий дослідник, істинно неперевершений майстер художнього слова, творець соціально-психологічної новели. Одна із найбільш відомих його новел – “Іntermezzo”. Це твір не для розваги. І зрозуміти його, не прочитавши вдумливо й уважно, глибоко не осмисливши кожну...
  15. Роль античного міфа в п’єсі “Пігмаліон” Серед найвідоміших творів Бернарда Шоу – п’єса “Пігмаліон”, яку автор назвав “романом у п’яти актах”. В основу твору покладено античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив із мармуру Галатею і закохався в неї. Він вимолив у богів, щоб ті оживили статую. Взявши за основу цей міф, Бернард Шоу подає свій...
  16. Відповіді до теми: Б. Шоу “Пігмаліон” Що являє собою за жанром твір Бернарда Шоу “Пігмаліон” ? Один із найпопулярніших творів Б. Шоу “Пігмаліон” є “романом у п’яти ак­тах”. Це оригінальне визначення жанру п’єси з’являється недарма – так підкрес­лює Б. Шоу глибокі зв’язки своєї драматичної творчості з романом, прозою. “Пігмаліон” – це драма-дискусія, у якій головну увагу...
  17. Моє розуміння змісту новели “Іntermezzo” та її назви Я завжди з великим задоволенням читаю твори М. Коцюбинського. Це письменник незвичайний. Письменник-патріот, вдумливий і тонкий дослідник, істинно неперевершений майстер художнього слова, творець соціально-психологічної новели. Одна із найбільш відомих його новел – “Іntermezzo”. Це твір не для розваги. І зрозуміти його, не прочитавши вдумливо й уважно, глибоко не осмисливши кожну...
  18. Доля Елізи Дуліттл (за п’єсою Б. Шоу “Пігмаліон”) Перший, довоєнний період творчості видатного англійського драматурга Бернарда Шоу завершується п’єсою “Пігмаліон”, сюжет якої взято з відомого античного міфу про великого скульптора Пігмаліона, що виліпив статую цілковитої краси. Палко закоханий у своє створіння, Пігмаліон силою свого почуття зміг вдихнути в Галатею життя, і міф закінчується їх щасливим союзом. За Шоу,...
  19. Народження особистості в п’єсі “Пігмаліон” Бернарда Шоу (відгук на виставу) Мрія – це друге життя. Народна мудрість Бернард Шоу – відомий англо – ірландський драматург, який написав свою п’єсу (точніше – “роман у п’яти діях”) майже століття тому. Але твір настільки легко сприймається, що не відчуваєш цієї Часової відстані. Ні герої, ні їхні проблеми, ні їхня мова не здаються старомодними...
  20. ПІГМАЛІОН – З ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МІФОЛОГІЇ ЧАСТИНА ПЕРША МІФИ НАРОДІВ СВІТУ РОЗДІЛ 4 З ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ МІФОЛОГІЇ ПІГМАЛІОН Афродіта дарує щастя тому, хто вірно служить їй. За це дала вона щастя й Пігмаліону, великому кіпрському митцеві. Пігмаліон ненавидів жінок і жив самотньо, уникав шлюбу. Якось зробив він з блискучої білої слонової кістки статую дівчини надзвичайної краси. Немов...
До змісту п’єсы “Пігмаліон” Б. Шоу
«
»