Дідусева наука (твір-розповідь)
НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
Тривалий час я вважав мого дідуся, який живе в селі, чарівником, адже він знав безліч цікавих речей, умів передбачати погоду, розмовляв з рослинами і тваринами. Щодня я дізнавався від діда щось нове. Якось у лісі він підвів мене до мурашника і сказав, що ці маленькі створіння краще за барометр передбачають зміну погоди. На небі жодної хмаринки, але мурахи позакривали ходи у свій будинок – отже, скоро буде дощ. І справді, за годину на сонце насунулася темна хмара і почалася справжня злива.
Якось ми з дідусем пішли в поле.
Одного дня дідусь чистив погріб і в кутку помітив вужа. Мабуть, плазун шукав затишне місце чи прохолоду і впав у яму. Він був схожий на довгу лозину, бо просидів у погребі без води і їжі досить довго. Дідусь заніс вужа в хату, поклав
Деякий час вуж жив у коробці, а потім дідусь випустив його біля хати і пояснив мені, що тепер тваринка житиме поруч і замінить кішку. Виявляється, вуж швидко звикає до людей, а за молоко, яким його підгодовують, віддячує тим, що буде ловити мишей, залізаючи в їхні нірки, куди кішка, звичайно, залізти не може.
Якось я прочитав в енциклопедії, що ластівки перед дощем літають низько, адже, мовляв, холодне повітря прибиває дрібних комашок до землі. Дідусь тільки засміявся і сказав, що комахи не дурні, а тому не туляться до холодної землі, а піднімаються з теплим повітрям угору. І дійсно, якось одного спекотного дня я помітив, що ластівки шугають високо, а деякий час по тому пішов літній дрібний дощик. Виявляється, життєва мудрість мого дідуся перевершила знання деяких учених.
Я з нетерпінням чекаю літніх канікул, щоб поїхати до дідуся, який цілих три місяці розповідатиме мені про те, що знає сам.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)