“Діалектика душі” толстовських героїв у романі “Анна Кареніна”. Інші герої твору, “вищий світ”

УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС

ІI семестр

1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ

ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ

УРОК № 36

Тема. “Діалектика душі” толстовських героїв у романі “Анна Кареніна”. Інші герої твору, “вищий світ”

Мета: допомогти учням розкрити ідейно-художні особливості та значення образів твору; розвивати навички характеризування героїв у всій їх складності та суперечливості, зіставляти з реальним життям, особистими спостереженнями; виховувати кращі людські якості, естетичні смаки.

Оснащення:

портрет письменника, видання його твору, ілюстрації до нього.

Тип уроку: формування вмінь та навичок.

Я без вагань назвав “Анну Кареніну” одним із

Найвизначніших соціальних романів у всій світовій літературі.

Т. Манн

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Відомий німецький письменник Томас Манн сказав: “Я без вагань назвав “Анну Кареніну” одним із найвизначніших соціальних романів у всій світовій літературі” (звернення до епіграфа уроку). І це не дивно. адже під пером Л. Толстого ожили картини російського життя цілої епохи,

усі “віяння часу” перехідної доби 70-х років XIX століття, знайшли відображення найрізноманітніші типи людей. Картину доби в особах ми відтворюватимемо сьогодні на уроці.

III. Оголошення теми й мети уроку

М. Формування вмінь та навичок

1. Слово вчителя

Те, що відбувається в нашій душі, не завжди можна описати словами: відчуття, почуття, переживання, страхи. А зобразити цей складний психічний процес – зробити таємне явним та втілити у словах – завдання надскладне. Але письменник Лев Толстой майстерно впорався із ним за допомогою різноманітних прийомів, зокрема внутрішніх монологів. “Внутрішні монологи у творах Льва Толстого,- як зазначає літературознавець В. О. Ковальов,- висвітлюють те, як його герої реагують на ті чи інші явища життя, як переосмислюють їх, з’ясовуючи для себе різноманітні життєві питання, як пізнають себе, свій внутрішній світ, як виражають своє ставлення до оточуючих та оточення, як відшукують моральні норми, щоб керуватися ними у своїй поведінці. Толстовські внутрішні монологи героїв завжди висвітлюють їх справжній душевний стан певної миті, показують їх справжні почуття, справжні бажання, справжнє ставлення до навколишнього чи оточення”. Це поняття називають “діалектикою душі”.

2. Виконання завдань пошуково-дослідницького характеру

Учитель. Знайдіть приклади внутрішніх діалогів героїв роману, прокоментуйте, з’ясуйте роль у творі та значення для розкриття “діалектики душі” героїв.

Очікувані відповіді

Анна, познайомившись із Вронським і відчувши потяг до нього, намагається позбутися цих почуттів. Вона вирішує приділяти більше уваги своєму синові, чоловікові. Намагається переконати себе в тому, що Каренін “хороша людина, правдива, добра й чудова у своїй сфері”. Але водночас відзначає подумки неприємну деталь, якої раніше якось не помічала: “Вуха у нього так дивно стирчать!”; Анна, посварившись із Вронським і шукаючи виходу із “глухого кута”, розмірковує: “Так, у ньому було торжество марнославного успіху. Звісно, була й любов, але здебільшого – гордість успіху. Він вихвалявся мною. Тепер це минуло. Пишатися немає чим. Не пишатися, а соромитися. Він узяв від мене все, що міг, і тепер я не потрібна йому. Він обтяжений мною й намагається не бути щодо мене безчесним. …моє кохання стає все пристраснішим і себелюбним, але його все згасає та згасає, і ось чому ми розходимося… І допомогти цьому не можна…”; Анна Кареніна аналізує свої почуття, їх розвиток і згасання, з’ясовує для себе причини свого нещастя. І це допомагає читачеві зрозуміти “діалектику” її душі.

Зустрічаємо внутрішні діалоги й іншого головного героя – Костянтина Левіна, які допомагають розкрити не лише образ персонажа, але й головну думку твору.

¦ Які ще художні прийоми допомагають авторові розкрити образи твору, “діалектику душі” героів? (Пряма авторська характеристика, розповідь про героя)

¦ Наведіть приклади.

Очікувані відповіді

“Степан Аркадійович отримував і читав ліберальну газету, не крайню, але того напряму, якого трималася більшість. І, незважаючи на те що ані наука, ані мистецтво, ані політика, власне кажучи, не цікавили його, він твердо тримався тих поглядів на всі ці предмети, яких трималася більшість та її газета, і змінював їх, тільки коли більшість змінювала їх, або, краще сказати, не змінював їх, а вони самі в ньому непомітно змінювалися”; “…якщо й була причина, чому він надавав перевагу ліберальному напряму, а не консервативному, якого дотримувалися також багато хто з їх кола, то це трапилося не тому, що він вважав ліберальний напрям більш розумним, а тому, що він більше пасував до його способу життя. Ліберальна партія говорила, що в Росії все погано, а й справді, у Степана Аркадійовича боргів було багато, а грошей катастрофічно бракувало. Ліберальна партія говорила, що шлюб – це інституція, яка своє віджила, і що необхідно перебудувати його, а й справді, сімейне життя приносило Степанові Аркадійовичу мало задоволення й примушувало його брехати й прикидатися, а це так суперечить його натурі. Ліберальна партія говорила, чи, краще, мала на увазі, що релігія – це лише вузда для варварської частини населення, а й справді, Степан Аркадійович не міг винести без болю в ногах навіть короткого молебну й не міг зрозуміти, для чого всі ті страшні й пишномовні слова про той світ, коли й на цьому жити було б дуже весело”.

¦ Який прийом, художній засіб ви помітили в цьому уривку, з якою метою він використовується? (Це іронія, показує насмішкувате, іронічне ставлення автора до героя й характеризує персонаж як недалеку людину, не обтяжену клопотами.)

¦ Визначте, які групи можна виокремити у зображеному в романі “вищому світі”, за якими ознаками. (За ставленням до вчинку Анни; за “своїми” та “чужими” у світському товаристві та ін.)

¦ Складіть колективний портрет “вищого світу”.

Очікувані відповіді

Дотримуються зовнішньої пристойності й легко ставляться до життя. Звикли жити в неробстві, обманювати й лицемірити. У салоні Бетсі Тверської панує “звична урочиста обстановка неробства”, нудьги. Ліза Меркалова говорить: “Ви живете, а я нудьгую. мені дуже, дуже нудно. І всі ті самі, і всі ті самі. Усе те саме”. Автор іронічно говорить про салон княгині Бетсі: “Розмова почалася мило, а саме тому, що була надто вже мила, вона знову зупинилася. Слід було застосувати правильний засіб, що ніколи не підводив – злослів’я”.

Улюблене заняття цих людей – плітки. Вони раді перемити кісточки одне одному, варто лише обрати об’єкт: “Кожен мав що сказати осудливе про нещасну Мальтищеву й висміяти її, і розмова весело затріщала, як вогнище, яке розгоралося”. Будь-яке виявлення живої думки, справжніх почуттів зустрічало у вищому світі нерозуміння, здивування й осуд. Подружня зрада була справою звичною, навіть веселою. Звичайна світська інтрижка навіть схвалювалася, але визнання справжніх почуттів було неможливим. Мати Вронського, дізнавшись про зв’язок сина із Кареніною, спочатку була задоволена, але потім змінила свою думку, зрозумівши, що “це не був той блискучий, граціозний світський зв’язок, який би вона схвалила, але якась вертерівська, відчайдушна пристрасть, як їй розповідали, що могла призвести його до дурниць”.

V. Домашнє завдання

Характеризувати героїв роману “Анна Кареніна”, визначати “діалектику душі” й засоби її зображення у творі.

VІ. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа “Мікрофон”

Продовжте речення:

– Із другорядних героїв найбільше мені запам’ятався… тому що…