ЦИВІЛЬНИЙ ПАФОС ТВОРЧОСТІ ГОГОЛЯ
ЦИВІЛЬНИЙ ПАФОС ТВОРЧОСТІ ГОГОЛЯ Висока гражданственность творчості великого російського писа-теля Миколу Васильовича Гоголя виявилася насамперед у разо-блачении всього, що зневажає волю людської особистості, не дає людині созидательно трудитися й жити. З обуренням гово-рит Гоголь про нелюдського вельможу з (). Цей холодний байдужий міністр у відповідь на прохання інваліда Вітчизняної війни 1812 року про ви-дачі йому пенсії розпорядилося, щоб Копейкина виселили зі сто-лицы. Не менш бездушні представники світського суспільства з по-звістки.
Го-Голя як громадянина потрясала думка, що річ може бути доро-же людського життя, що великодушних учинків стає усе менше й менше. Важливе місце у творчості Гоголя займав. Гоголь, зображуючи сумне життя простих росіян того часу, як би пред’являв рахунок винуватцям такого положення особистості вобществе.
Винуватцями ж були влада імущі люди, які вважали себе вправі не думати про кожному бедном Башмач-Кине. Хоча це входить у прямий обов’язок державних людей. По кількості сарказму й критики, вилитої на голів казно-крадов, підлабузників, хабарників, бюрократів,
Досить згадати комедію, де зображене чи-новничество повітового міста на чолі з городничим, або поему. Обоє добутку створюють широку панораму російського суспільства, погрязшего в пороках, неуцтві, у пре-ступлениях проти волі людської особистості. От чому нам так доріг великий письменник-громадянин, що не захотів ми-риться із сумними явищами російського життя того часу. Не тільки моральне відставання від вищих ідеалів, скувавши-шиї російське дворянство, пригнічувало Гоголя. Сама нудьга паразитиру-ющего стана імущих викликала в Гоголеві цивільний протест
Письменник вивів целую галерею поміщиків-виродків. До якого ступеня вбогості й руйнування довели своїх селян ці Собакеви-Чи, Манилови, Плюшкины. Зображуючи важкий, бедный побут кріпаків, Гоголь нещадно критикує їх хазяїв
Письменник як би говорить суспільству, що нема чого дивуватися появі в Росії дядьків Митяев і Мене-Ев, двірських дівчинок Палашек, які не знають навіть, де лево, де право, тому що таке життя. розвінчала духовну злиденність дворянства. говорить Гоголь, закінчуючи по-звістку про дві Иванах, що заплуталися у власні безглузді життях
Однак поруч із гіркими одкровеннями в добутках писа-теля живуть і дуже гідні люди. Деспоти не змогли заглушити шляхетних якостей народу. Мужніх, духовно стійких, від-важливих і щедрих людей показав письменник в образах Степана Проб-Ки, Абакума Фырова, Максима Телятникова й каретника Михєєва. А яку душу не порадують широтою натури, шляхетними вуст-ремлениями, вогненними темпераментами герої повести!
Минулому й сумному сьогоденню великий письменник проти-вопоставляет велике Майбутнє нашої Батьківщини: Так вірити у свій народ і пророкувати його майбутня велич міг тільки вели-кий громадянин Росії. А його натхненний, поетичний образ птаха-трійки, що несеться вперед і перед якою! Хіба це вос-клицание не гідно належати вустам великого государствен-ного чоловіка! Нам, співвітчизникам великого письменника й настільки ж великого громадянина Росії, є в кого вчитися цивільному почуттю. Це звертаючись до нас вбудущее.
Гоголь говорив: .