Цитатна характеристика Бертольда та поета з “Давньої казки” Лесі Українки
Бертольдо та поет – це герої поеми “Давня казка” знаменитої поетеси Лесі Українки. Бертольдо – лицар, вояка, ясновельможний пан та володар краю, де проживає поет. А поет – просто людина:
“Тільки мав талан до віршів
Не позичений, а власний.
На обличчі у поета
Не цвіла урода гожа,
Хоч не був він теж поганий, –
От собі – людина божа!…”
Люди полюбляли поета за його добрий хист, талан та науку, яку він вкладав у свої вірші. Вони ставилися до нього із вдячністю:
“І не був поет самотній, –
До
Раз у раз ходила молодь
Пісні-слова вислухати.
Teє слово всім давало
То розвагу, то пораду;
Слухачі співцю за теє
Ділом скрізь давали раду. …”
Характер же Бертольда не дуже добрий. Коли самому лицареві щось треба, він говорить ласкаво: просить поета про допомогу у завоюванні серця прекрасної дами, адже сам красно висловитися не вміє. Але потім Бертольдо швидко забуває про вдячність тому, хто йому допоміг. Навпаки, він жорстко притискає народ у своєму маєткові податками, щоб мати гроші на турніри, інше розкішне життя.
“Був він гордий та завзятий,
Але ж тільки
Та на гордощі багатий…”
Проте, і сам поет не потребує силком та не вимагає з людей, зокрема з Бертольда, заплати за свої добрі вчинки:
“Бачиш ти – оця діброва,
Поле, небо, синє море –
То моє багатство-панство
І розкішне, і просторе.
При всьому сьому багатстві
Я щасливий завжди й вільний” .
Понад усе поет ставить щире служіння всім, без винятку, людям навколо себе:
“Він зостався, щоб піснями
Звеселять рідну країну,
Там він має розважати
Не одну сумну родину….”
(2 votes, average: 4.00 out of 5)