“Цікавинки домашнього птацтва”
Моя бабуся – дуже чуйна і добра людина. Вона живе в селі, і мабуть тому, що усе життя провела, працюючи у сільському господарстві, вона легко рухається і сміється, не зважаючи на вік, так заразливо, ніби молода дівчина. Наскільки я пам’ятаю, великий руський письменник Л. М. Толстой колись сказав, що очі – це дзеркало душі людини. І я з цим висловом повністю згодна, адже очі частіш усього видають людей, у яких зле серце і нечиста душа, людей, які брешуть або щось від вас скривають. А ось очі моєї бабусі незвичайні. Вони невеликі, але такі голубі
Я дуже люблю відпочивати в селі у бабусі, особливо влітку на
Ще цікавіше, коли з’являються курчата. Ці маленькі жовті грудочки так і хочеться взяти в руки та притиснути до себе. Але бабуся ставиться до них дуже обережно, наче до маленьких дітей. Вона постійно спостерігає за їх поведінкою і окремо готує їм їжу. А якщо якесь курча поводиться в’яло та не хоче їсти, бабуся терміново приймається його лікувати.
Ще в господарстві бабусі є гуси та вутки. Для мене це не такі цікаві тварини, бо вони часто поводяться агресивно і майже постійно на мене шиплять. Я їх трохи побоююсь, а ось бабуся справляється з ними сміливо і без усякого остраху, іноді покрикуючи на них: “Киш, киш!”. Так само вона поводиться і з вутками, які ведуть себе, начебто ніколи не їли, і постійно бігають за нами по двору. “Геть! Геть” – покрикує на них господарка.
Після того, як бабуся накормить своє пташине господарство, вона йде вправлятися зі скотинкою, а я залишаюся на дворі, спостерігаю за птахами та насолоджуюсь ранішньою прохолодою літнього дня. Розмірковуючи, я згадую, як добре моя бабуся веде своє господарство. Я впевнена, що вона знає багато секретів, які допомагають їй вправлятися з усіма справами на своєму пташиному та скотному дворі навіть у цьому похилому віці.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)