Чумацькі пісні
Як торговельний промисел чумацтво існувало на Україні в XVI – XIX ст. Чумакували здебільшого вільні від кріпацтва люди (козаки) та державні селяни, менше – міщани й заможні селяни. На спеціальних возах вони доставляли з Криму, Галичини, від морів сіль, рибу, всілякі товари. У порти Чорного й Азовського морів возили хліб та інші сільськогосподарські продукти, які вивозилися за кордон. Чимало різних продуктів і товарів чумаки возили в Москву й інші міста Росії, а також на Північний Кавказ, у Білорусію, Польщу, Молдову. Припинилося чумацтво в –
Чумацьким промислом займалися заможні люди. Отаманом обирали досвідченого, часто літнього чоловіка – одного з власників возів і товару. Чумацькі валки складалися з численних возів, до кожного з яких було приставлено погонича.
Важким і небезпечним був чумацький промисел, тому за нього бралися мужні, витривалі й досвідчені люди. У напівпустельних тоді степах півдня. України люди й худоба страждали, часом і гинули від спеки, недостачі води, різних хвороб. Дорогою на них нерідко нападали татари й “комипшшш” (розбійники,
Центральною фігурою чумацьких пісень є чумак-нетяга, на плечі якого всією вагою лягали злигодні й небезпеки. Це образ відважної і волелюбної людини, яка, подібно козакам, .добре володіла зброєю, не розгублювалася в скрутну хвилину, була здатна відбити напад ворогів. Часом господар втрачав усе, потрапивши в лабети грабіжників або через падіж волів і коней у безводному степу, й повертався додому з одним лише батіжком.”
Але невдачі переносив мужньо, навіть з гумором. Він ішов на Дін або Кубань, щоб заробити грошей, купити волів та вози й знов чумакувати.
ОЖ ЯСНЕ СОНЦЕ ВИСОКО СХОДИТЬ
Ой ясне сонце високо сходить, А низенько заходить, Чогось, братця, да чумацький отаман По доріжечках хедить. Ой да що він ходить Да білі ручки ломить, й він словесно й говорить, Ой що з-під гаю, Та з-під темного лісу Розбійники виїжджають, Що найстарший превражий син розбійник На сивому коні грає, Ой що вій грає, вигравав, Він до валки привертає: “Ой здорові, превражії сини, Ой здорові ночували! Ой скажіть же, превражії сини, Де ж ваш чумацький отаман?” “Наш отаман сидить між возами, Умивається сльозами, Сидить між новими, Умивається дрібними”. “0й ви, хлопці, ви, добрі молодці, Ой беріть же дрюки в руки Та й бийте розбійників, Та й бийте, не робійте!” Хлопці встали, дрюки взяли І побили розбійників Сорок ще й чотири, І побили й пов’язали И на нові вози поклали, І повезли в город Полтаву, І зробили собі славу, Що сорок ще й чотири, А десяти не побилв.
1. У чому виявилося передчуття отаманом смертельної небезпеки? У першій; десяти рядках знайдіть пестливі слова. Яке ставлення складачів пісні до. отзйгза ЕОНИ виражають?
2. Чим ви поясните зухвалу поведінку “найстаршого розбійника” та його брутальну мову?
3. До яких хитрощів удався отаман, колі? над’їхали грабіжники?
4. Як розправилися чумаки з набагато чисельнішим ворогом? На основі цього факту розкажіть про вдачу цих персонажів пісні.
5. Зверніть увагу на те, яким поетичним образом починається пісня.
6. Придивіться до особливостей віршової форми цього народного твору (по скільки в рядках складів, як розміщені рими, до яких частин моаи належать слова, що римуються).
Рекрутські ж солдатські пісні. Наприкінці XVIII ст. на Україні, коли царський уряд ліквідував козацькі війська, було запроваджено рекрутство. Селяни та міщани повинні були виставляти від своїх громад певну кількість рекрутів (як правило, одного від п’яти-шести дворів, де були чоловіки відповідного віку). У кріпацьких селах до війська віддавав сам пан, вибираючи, – звичайно, непокірних, волелюбних або чимось іншим невгодних йому людей, переважно молодь. У козацьких та казенних селах рекрутів виділяла сільська влада. Оскільки її тримали в своїх руках багатії, то до війська потрапляли найчастіше діти бідняків, сироти, вдовиченки, яких нікому було захистити від сваволі властей. Багацькі синки мали можливість відкупитися: найняти замість себе якогось бідаря. Віддавши годувальника у військо, пан або сільська влада одбирали земельні наділи, чим доводили сім’ї рекрутів до повного зубожіння. Хоч члени сім’ї звільнялися від кріпацтва, але це була воля вмерти з голоду.
Важко було й рекрутам. Наруга над новобранцями починалася вже в рідному селі чи місті. Щоб вони не могли втекти дорогою, їх везли до приймального пункту зв’язаними або ІІ кайданах. Прощання з батьками, дружиною, дітьми завдавало тяжких мук – розлука могла бути довічною. Рідні боліли душею за дорогу людину, а рекрут – за них, бо знав, які злидні й поневіряння їх чекають.
У XVIII ст. служба у війську була фактично довічною: якщо рекрут не гинув на війні, то повертався додому дуже старим або калікою. У ХІХ ст. у війську служили двадцять п’ять років. З 1874 року рекрутські набори замінено загальновійськовою повинністю, а назву “рекрут” – на “солдат”. Термін служби час од часу зменшувався; на початку XX ст. він становив п’ять років. Але умови служби майже не змінювалися.
ВИЛІТАЛИ ОРЛИ
Кайдани наклали! Кайдани наклали, На соцького скричали: “Давай, соцький, Тройку коней вороних, Та повезем до прийому Хлопців молодих!” Привезли під брамку, Відчинили брамку: “Ой ви, хлопці молодії” Становіться в валку! Ой ви, хлопці молодії, Становіться в валку, На поле – плечима, До солдат – очима!” “Ой ви, солдати, Ви, дядюшки наші, Не бийте нас, не лайте вас’ Бо ми діти ваші! Не бийте нас, не лайте йас’ Тільки научайте, Во вівшії руки Цього не робили. Бо нашії руки Цього не робили, Лиш сіяли та орали, Ціпом молотили. Бо ми не вчилися Рузкжа вичищати, Лиш сіяти та орати, Землю обробляти!”
1. Які саме події в житті рекрутів зображені в цій пісні? Відповідаючи, вживайте слова і вирази а тексту.
2. Чого просять новобранці в “дядющок”, тобто тих, хто має навчати військової справи? ..Як це прохання характеризує молодих хлопців?
3. Яку роль у пісні відіграють повтори?
4. Чому, на вашу думку, в ній вживаються слова – і некрут (рекрут), і солдат? Коли ця пісня могла бути складена?
5. Особливості віршової форми пісні: визначте, скільки складів у рядках, як розміщені рими, до яких частин мови БОНИ належать, чи є “холості” рядки.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)