ЧОМУ ВОРОНА КАРКНУЛА? – НОВІ ПРИГОДИ В КРАЇНІ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ
ЦІКАВА НАУКА ПРО ЛІТЕРАТУРУ
НОВІ ПРИГОДИ В КРАЇНІ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ
Пам’ятаєте хлопчика Гену та професора Архипа Архиповича, які подорожували Країною Літературних Героїв? Разом із ними ви, тоді ще п’ятикласники, побували на суді над Томом Сойєром, стали свідками сварки у благородній родині тропів.
Сьогодні подорож продовжується. Отже, вирушаймо…
ЧОМУ ВОРОНА КАРКНУЛА?
І знову Гена прийшов до Архипа Архиповича, і знову застав його за читанням книги, присвяченої байкам XVIII-XIX століть.
Гена. Як? Ви захоплюєтеся
Професор. Зачекай, як ти сказав? Придумав?
Гена. Так. А що? Чому ви так дивно запитуєте? Хіба це не з Крилова?.. Е, ні, Архипе Архиповичу, не плутайте: кого-кого, а Крилова я добре пам’ятаю!
Професор. Вперше байку про Лисицю
Гена. Тепер я зрозумів. Отже, Крилов про Ворону і Лисицю не сам вигадав. Але ж хіба так можна, Архипе Архиповичу: одне в одного списувати? І для чого, головне?
Професор. Ні, любий. Вони – або, точніше, кращі з них – не тільки не списували і не повторювались, а навпаки, говорили кожен своє. По-своєму. І навіть сперечалися один з одним!
Гена. Тепер я зрозумів: те, що байкарі увесь час повторюються… тобто, я хочу сказати, беруть один і той же сюжет, не тільки їм не заважає висловлювати своє, а, навпаки, навіть допомагає.
Професор. Так! І чим же, на твою думку?
Гена. Як чим? Хіба ви не помітили? Адже і в житті так буває. Прийдеш на яке-небудь знайоме місце – і відразу помітиш: а цього тут раніше не було. А це зникло кудись. Чому помічаєш? Бо місце знайоме!
Професор (з мимовільною повагою). Глянь, і це зрозумів! Молодець! Тільки ніколи не говори, що тобі абсолютно все зрозуміло. Так не буває, а тут взагалі справа дещо складніша.
Гена. Як це? Що ви хочете сказати?
Професор. Сказати?.. Я краще у тебе запитаю. Як ти гадаєш: що відбувається в криловській байці про Ворону і Лисицю? Або ще простіше: чому Ворона раптом каркнула? Що змусило її зробити цей безглуздий вчинок? Які, так би мовити, почуття?
Гена. Архипе Архиповичу, це вже й насправді дуже просто.
Професор. Ти гадаєш? А мені здається… Добре. Якщо ти у нас для такого легенького запитання дуже розумний, я переадресую його нашим юним читачам. Можливо, вони й дадуть правильну відповідь!..