Чому нас учать міфи й легенди французької літератури
Французька література представлена у виданнях для дітей добутками, що відбивають всі значні епохи її розвитку. Перші писемні пам’ятки французької літератури ставляться до другої половини IX століття, вчасно формування французької національної держави. Це були добутку релігійного змісту. В X столітті виникає поезія жонглерів, бродячих співаків-поетів, знайомих з латинською літературою. Жонглерами були створені перші епічні поеми – жест и, тобто “пісні про діяння”. Їхнім сюжетом були основні події VIII – початку X століття, у тому
Спочатку жести були піснями (поемами) про яку-небудь подію, потім на перший план став висуватися герой, нарешті, окремі поеми стали складатися в складні цикли (XII століття). Найбільш популярний з них цикл поем, пов’язаних з ім’ям Карла Великого. “Пісня про Роланда”, що входить у цей цикл,- чудовий пам’ятник французького героїчного епосу, що виник на фольклорній основі, поряд з казками Шарля Перро, написаними в XVII столітті за мотивами народних казок, є ранніми добутками французької літератури, з
“Пісня про Роланда”, сказання про нерівний бій, перейняте любов’ю до своєї землі, ідеєю вірності й самопожертви, дійшла до нас у рукописі 1170 року. В основі “Пісні про Роланда” лежить справжня історична подія, пов’язане з невдалим походом Карла Великого в Іспанію. 15 серпня 778 року, коли Карл зі своїм військом залишав Іспанію, у Ронсевальском ущелина на франків напали іспанські баски. Цей історичний епізод, перероблений народною фантазією в билинно-героїчному дусі, перетворився в поемі в оповідання про битву франків з “невірними” – сарацинами. У поему виявилися уведені персонажі християнської міфології, наприклад архангел Гаврило, що приймає рукавичку Роланда. У цьому позначився вплив епохи підготовки хрестових походів, коли пісня була записана.
У виданні для дітей “Пісня про Роланда” уперше з’явилася в період Великої Вітчизняної війни в 1943 році й пізніше перевидавалася. Вона опублікована у вільному віршованому перекладанні С. Боброва, що з’явилося митецькою стилізацією в дусі народного епосу.
У викладі С. Боброва головна увага в поемі приділено основним героям: непохитному й навіть нерозважливо хороброму Роландові, що вступає у свідомо нерівний бій, віроломному Ганелону, що віддає військо франків і подвергнули жорстокій карі. Яскраво змальований у поемі вірний друг Роланда, розсудливий і врівноважений Олів’є, що тричі просить Роланда затрубити в ріг, щоб покликати Карла на допомогу.
У передмові до видання “Пісні про Роланда” И. Г. еренбург підкреслив виховне й патріотичне значення французької епічної поеми, її героїчний пафос, ідею служіння батьківщині, що пронизала весь добуток.
З письменників Відродження в переробці для дітей старшого віку видаються роман Рабле “Гаргантюа й Пантагрюель”, вірші Ронсара й Дю Беллі. Одним з улюблених драматургів юних глядачів є Мольер. Інакше кажучи, Лафонтен, зневажаючи літературними регла-ментациями своєї епохи, бачив у байці можливе й, висловитися по найбільш актуальних питаннях, переборовши й проспіваємо накладенні дидактичний баєчний початок і внеся в байку властиву французькому складу розуму жвавість і безпосередність. Замість того, щоб пояснювати дітям, що причиною Тих або інших військових невдач з’явилася відсутність передбачливості воєначальників, “краще розповідайте їм (пояснював Лафонтен), як лисиця й козел спустилися в глиб колодязя, щоб угамувати свою спрагу, і як лисиця вибралася звідти, уставши на плечі й роги товариша, а козел залишився в колодязі”.
Лафонтен відзначав також, що байки залучають його можливістю описувати звички тварин, “їхні різні характери”, зіставляючи тварин і людей, що саме по собі й смішно й повчально. Для того щоб усвідомити собі, у чому розходження й подібність байок езопа, Лафонтена й Крилова, зупинимося на байці “Ворона й Лисиця”. В езопа це живаючи побутова сценка, написана прозою, прикрашена висновком: “Не вір ворогам – пуття не вийде”. Лафонтен зберіг “сюжет” байки, але написав її віршем, легко й добірно, відкинувши войовничу мораль езопа, змусивши Воронові пошкодувати про свою необачність. Крилов подав байці “Ворона й Лисиця” міркування, “що лестощі мерзенні, шкідлива”, і потім із властивим йому реалізмом і динамікою переказав сюжет попередників. Найбільш близькі до тексту Лафонтена байки Крилова “Бабка й Мураха”, “Вовк і Журавель”, “Лисиця й Виноград”, “Жаба й Віл”, “Жаби, що просять царя”. Пушкіна дорівнює високо цінував і Лафонтена й Крилова, затверджуючи, що “обоє вони вічно залишаться улюбленцями своїх единоземцев” .
Великий інтерес представляє характеристика Лафонтена, що дав Бальзак. У нарисі про життя й творчість поета молодий Бальзак, видаючи однотомне зібрання творів Лафонтена в 1826 році, захоплено говорить про нього як про поета природи, особливо відзначаючи “чарівні картини дитинства, неуважні в байках Лафонтена” .
(2 votes, average: 3.50 out of 5)