Чому мені подобаються пригодницькі романи Дюма
Із традицію остросюжетного пригодницького оповідання створив у Франції Олександр Дюма (1802-1870), один з яскравих представників романтичної школи. Почавши свій шлях в 1820-х роках, він бере участь у боротьбі молодих романтиків на чолі з Віктором Гюго проти Академії – цитаделі відсталого аристократичного класицизму. Антимонархічна Драма “Генріх III і його двір” (1829) принесла йому перший успіх. В 1850 році Дюма заснував “Історичний театр”, де переважно ставив інсценівки своїх же романів, що зробили його всесвітньо відомим письменником
На
Назву лише деякі з його романів (майже все видавалися в останні роки).
Трилогія про Генріха Наваррском: “Корольова Марго” (1846), “Графиня Монсоро” (1846), “Сорок п’ять” (1848). Релігійні міжусобні війни у Франції XVI в.: “Два Діана” (1846). Знаменита мушкетерська серія (Франція при Людовике Х1П, кардиналі Ришелье й Людовике XIV): “Три мушкетери” (1844), “Двадцять років через” (1845), “Віконт де Бражелон> (1848-1850). Франція в роки Регентства (початок XVIII в.): “Шевальє д’Арман-таль” (1840). Франція в роки Реставрації: “Граф Монте-Кристо” (1846); Бенвенуто Челлини при дворі Франциска I в 1540-1545 р.: “Асканио” (1843). Голландія XVII в.: “Чорний тюльпан” (1850).
Не можна не відзначити інтересу Дюма до Росії. Доля декабриста И. А. Анненкова й француженки Полини Габель, його майбутньої дружини, відбита в романі “Записки вчителі фехтування, або Вісімнадцять місяців у Санкт-Петербурзі” (1840). У книзі “Від Парижа до Астрахані” (1858) письменник розповідає про свою подорож, що викликала в ті роки чимало шуму
Дюма-романіст захоплює читачів легкістю й жвавістю викладу, що стрімко розвивається пригодницькою фабулою. Невичерпна вигадка, бадьорий гумор, блискучі, дотепні діалоги – невід’ємні властивості таланта Дюма. При цьому йому не можна відмовити в умінні створювати характери, що запам’ятовуються. На сторінках його романів живуть і діють шляхетні, відважні герої. На кожному кроці їх підстерігають перешкоди й переслідують лиходії. Але героям Дюма, що стає жертвами або мимовільними учасниками підступних інтриг і змов, ніколи не змінюють патріотичні почуття, власна честь і достоїнство. Мужність, стійкість, кипуча енергія, невичерпний оптимізм і спритність допомагають їм домагатися удачі й досягати своєї мети, іноді нечувано зухвалої. Друзі-мушкетери відновлюють Карла II на англійському престолі, примиряють фрондерів із французьким двором, диктують умови миру Ганні Австрійської й Мазарини й т. д. Эдмонд Дантес, перетворившись у графа Монте-Кристо, направляє всі свої зусилля й вигадку на здійснення витончено-суворої помсти винуватцям його ув’язнення вкрепости.
По суті, у романах Дюма історію рухають особистості, або ледь замічені, або забуті історією. І саме ці вигадані герої, носії моральних ідеалів, втілюють у собі дух вільнолюбства, властивий прогресивним романтикам. Не дуже-те піклуючись про історичну вірогідність, Дюма помічає побутові подробиці й у загальному дає вірне подання про розбрати, вдачі й смаки людей, відсунутих у минуле завісою часу. Особливо йому вдаються сцени із придворного й військового життя. Найчастіше романіст звертається до бурхливих переломних періодів французької історії (громадянські війни XVI в., Фронда, революція 1789 м і ін.). Однак до більших подій, які ВПЛИВАЛИ на долі народів, він підходить довільно й спрощено, пояснюючи їх скоріше випадковими причинами – палацовими інтригами, честолюбством сановників, примхливим зчепленням обставин – при неодмінному втручанні всюдисущих героїв. Тому романи Дюма не можуть служити правдивою ілюстрацією до сучасного підручника історії, хоча вони й містять пізнавальний матеріал. Це насамперед романи пригод, де дія пов’язане з історичними подіями на догоду цікавій фабулі. Заслуга Дюма як митецького белетриста саме в тім і полягає, що він, з’єднавши пригоди з історією, створив історичний пригодницький роман
(1 votes, average: 5.00 out of 5)