Чому Лаврін і Мелашка стали сварливими людьми
Повість ” Кайдашева сім’я ” – один із найвизначніших творів І. Нечуя-Левицького про Село. У ній письменник змальовує життя українських селян після відміни кріпосного права. На прикладі родини Омелька Кайдаша показаний руйнівний вплив дрібновласницького побуту на людські характери.
На самому початку повісті ми знайомимося з синами Кайдаша – Карпом і Лавріном. Старший, Карпо, – суворий, поважний. Лаврін – пряма його протилежність: життєрадісний, лагідний, веселий. Ці риси виявляються вже при його розмові з братом про сільських
Ніжна душа Лавріна мріє взяти собі за дружину дівчину “гарну, як квіточка, …як тихе літо”. І ось хлопець знайомиться з Мелашкою, яка перетворює його мрію на дійсність. “Ой, гарна ж дівчина, як рай, мов червона рожа, повита барвінком! – подумав Лаврін”. І вдача в Мелашки – така ж, як і у Лавріна – м’яка, ласкава, мрійлива.,
Тиждень після весілля Мелашка
Після смерті Омелька дві молоді сім’ї починають ділити господарство. Це викликає безліч нових проблем… Як результат – у кінці твору ми бачимо зовсім інших людей. Якщо на початку повісті тільки Мотря лаялась і зчиняла гвалт із-за кожної дрібниці, то під кінець Мелашка стає не кращою за неї. У постійних сварках зникають поетичні риси в образі Лавріна: він починає ворогувати з братом, хоча раніше не брав ніякої участі в побутових суперечках. Обмеженими, егоїстичними, дріб’язковими – такими стають врешті-решт Мелашка та Лаврін.
У щоденних сварках “за моє і твоє” люди втрачають свої позитивні риси: гуманність, чутливість, лагідність, здатність мріяти, розуміти прекрасне. На жаль, у наш час ця проблема не втратила актуальності. Адже побутові клопоти, повсякчасне хвилювання, як заробити собі на хліб, як вигідніше влаштуватися в житті, перетворюють багатьох ніжних, душевних людей на черствих, сварливих і жадібних. Тому, прочитавши “Кайдашеву сім’ю”, слід замислитися над справжніми і фальшивими цінностями, щоб із часом не повторити долю Мелашки та Лавріна.