Любою з нас має хоча б одного друга або подругу. Я, наприклад, маю багато друзів і подруг. Ми з ними разом ходимо в школу, гуляти, у кіно, на дискотеку в школу. Часто вони приходять до мене в гості. Ми разом граємося в різноманітні ігри, у комп’ютер. Також часто моя найкраща подруга приходить до мене додому, щоб разом виконати домашнє завдання. Удвох набагато краще його виконувати. Зараз поясню чому. Коли вона приходить, ми завжди раді бачити один одного, ми любимо проводити час разом. Ми разом миємо руки, обідаємо. Потім ми починаємо вчити уроки
Спочатку
ми робимо письмові завдання, потім усне. Моя подруга знає користь у математику, отже якщо я чогось не розумію, вона завжди готова це мені пояснити. А мені легше даються українська й англійська мови. Тому я теж можу допомогти їй. Легше разом учити й вірші. Спочатку вона мені читає, а я намагаюся запам’ятати, а потім я їй. І виходить, що запам’ятовується всі вдвічі краще, адже ми запам’ятовуємо й коли читаємо, і коли повторюємо. Крім цього, удвох набагато веселіше. Просто тому, що веселіше щось робити вдвох, чим самому. Якщо трапляються свята, як наприклад, День народження або День перемоги, я запрошую
свою подружку до себе в гості. Або вона запрошує мене до себе. Останній разу на свята я разом з її сім’єю була в них на дачі. Крім мене було ще два хлопчики й дві дівчинки. Отже в дорослих було своє свято, а ми створили собі свій. Ми разом гралися в жмурки, у фанти. А ще мама Наталки (так кличуть мою подружку) пішла з нами на ставок купатися. Ох уже ми й наплавалися й накупалися! А ще недалеко від дачі перебуває невеликий лісочок, де багато різних грибів. Там є й рижики, і підберезники, і грузді. І ми ходили їх збирати. А потім Наташина мама зварила їх і посмажила. Страва вийшла дуже смачне! І мені здається, саме тому, що ми самі все це зібрали. На наступне свято я хочу запросити Наташку до себе в гості, якщо ми кудись поїдемо. Не кидаємо ми один іншу й тоді, коли трапляється щось неприємне. У Наташки була собачка, що вона дуже любила. Вона завжди з нею гуляла, кормила її, купала, розчісувала. Вони часто вдвох бавилися, а коли я приходила в гості, те й утрьох. Коли вона вмерла, моя подружка була дуже засмучена. Вона майже всю ніч не спала, а плакала. Коли подружка подзвонила й розповіла про це, то я відразу до неї прийшла, щоб підтримати. Коли горі застає тебе, удвох завжди легше його пережити. Коли я прийшла, Наташка була дуже засмучена. Я заспокоювала як могла свою подружку, я заварила їй ароматного гарячого чаю, а ще я принесла із собою печиво, що вона найбільше любила. Ми разом попили чаю, напували печива, поговорили про її собачку, подивилися на її фотознімки. А ще я їй сказала, що вона вже була старенька, і зараз їй добре там, де вона виявилася, що вона завжди залишиться в нашій пам’яті. А її батьки пообіцяли подарувати їй нову собачку. Наталка небагато повеселіла. “Моїй подрузі краще,” – подумала я. І на душі мені полегшало, адже я допомогла їй. Мені було приємно думати про те, що я змогла поліпшити стан своєї Наташки.
А коли я одержала чотири бали по математиці за семестр, те Наташка викликалася допомогти мені з математикою. І ми прийшли до моїм батьків з табелем уже вдвох. Мама з батьком подивилися на оцінки, які були в ньому. Вони були дуже засмучені тією четвіркою, і звичайно, були небагато розчаровані своєю дочкою, але коли Наташка розповіла, що буде підтягувати мене на канікулах, аби тільки я могла наздогнати клас, вони навіть почали посміхатися, і це не були порожні слова, адже ми дійсно займалися. Я не знаю, яку оцінку я одержу за семестр, але зараз мої оцінки по математиці вже набагато краще, ніж раніше.
Я вважаю, що ми з Наталкою дійсно подруги, тому що ми разом не тільки тоді, коли нам добре й хочеться розважатися, а й у важку годину
