Чистота душі, остереження гріха – Божий і людський заповіти (за оповіданням М. Гоголя “Вечір проти Івана Купала”) ПОЕТИ-РОМАНТИКИ. М. ШАШКЕВИЧ, М. ГОГОЛЬ
УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА
ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ
ПОЕТИ-РОМАНТИКИ. М. ШАШКЕВИЧ, М. ГОГОЛЬ
Чистота душі, остереження гріха – Божий і людський заповіти (за оповіданням М. Гоголя “Вечір проти Івана Купала”)
До письменників, у творчості яких яскраво виявилися риси романтизму, належить і М. Гоголь. У його творах тісно переплітається реальне й фантастичне, часто вони побудовані на контрасті устремлінь і результатів, а в розвитку поlдій активну участь беруть містичні сили. У багатьох своїх повістях і оповіданнях письменник
IIоповіданні “Вечір проти Івана Купала” М. Гоголь зосереджує увагу на зображенні боротьби добра і зла в душі людини. Ми бачимо, до чого може призвести необдумане бажання і спокуса здобути багатство, скориставшись допомогою нечистої сили.
Історія головного героя твору Петра Безрідного романтична і водночас трагічна. Красивий, але бідний парубок покохав доньку багатого козака Коржа Пидорку, яка відповіла йому взаємністю. Але Терентій Корж, зрозуміло, проти цього шлюбу, він і слухати не хоче про одруження дочки з Петром. Багач збираєтьсявіддати її за багатого ляха. Закохані в розпачі, адже Петро планував піти в похід і побути грошей, а тепер він змушений відмовитися від задуманого і спробуватирозбагатіти в інший спосіб. Але як? Петро не бачить виходу із ситуації, що склалася. Ось у цю мить і з’являється Басаврюк із пропозицією допомогти йому знайти скарб у ніч на Івана Купала, коли цвіте папороть.
Вагався Петро недовго. Засліплений бажанням розбагатіти, він легко пристасна пропозицію нечистого, скоює гріхопадіння. А один переступ тягне за собою й наступні. Виявляється, мало оволодіти цвітом папороті, який вкаже, де лежить скарб. Щоб здобути золоті червінці, ще слід пролити й невинну кров. Повернення назад немає, і за велінням старої відьми Петро убиває шестирічного брата Пидорки, якого викрали цигани. Юнак нічого не пам’ятає, а повернувшись додому, знаходить там два мішки золота. Перешкод на шляху до одруження вже немає. Відбувається гучне весілля Петра і Пидорки, нарешті збувається їхня мрія. Але Петро потерпає від невідомості, він не може пригадати, звідки в нього взялося багатство, його мучить сум’яття.
Пидорка, намагаючись допомогти чоловікові, звертається по допомогу до знахарки. Побачивши її, Петро все згадав.
Фінал твору трагічний і філософськи метафоричний: і будинок, де живе подружжя, і все їхнє майно, і скарб сочиться кров’ю і врешті перетворюється на попіл Петро гине, а Пидорка йде в монастир. Так закінчується історія їхнього кохання.
Автор у творі, як і висока народна мораль, утверджує думку про гріховність зв’язку з нечистою силою. М. Гоголь переконливо доводить, що трагедія Петра не в тому, що він був бідний, а в жадібності. Цим образом письменник засуджує відступництво від Божих заповідей і переконує, що зло завжди буде покаране, хоча спочатку й може здатися, що воно торжествує. А злочинець, навіть найвинахідливіший, не уникне покарання. Злочин не можна виправдати, яка б причина не штовхнула на його скоєння.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)