Чим подобається мені оповідання Марка Вовчка
Найвизначнішим співцем знедоленого нарду, виразником його мрій і сподівань був Т. Г. Шевченко. Продовжувачем традицій Кобзаря стала Марко Вовчок. У 1857 році з’являються її “Народні оповідання”, в яких виразно зазвучав голос борця проти неправди, сміливого викривача сваволі кріпосників. Росіянка за походженням, Марко Вовчок любила, добре знала українську мову і писала нею свої твори. Т. Г. Шевченко прочитав “Народні оповідання”, коли повертався із заслання. Він високо оцінив їх, а молоду письменницю назвав своєю духовною “донею”
До збірки ввійшли оповідання “Сестра”, “Козачка”, “Одарка”, “Чумак” та інші.
Мене приваблюють оповідання Марка Вовчка своєю тематикою та силою почуттів, з якою письменниця викриває панів-кріпосників.
Оповідання “Козачка”, “Горпина” своєю викривальною силою наближаються до Шевченкових творів про тяжку долю матері-кріпачки. Горпину, наприклад, гонять на панщину в той час, коли її дитина важкохвора, помирає. Подібне читаємо і в Т. Г. Шевченка у “Сні” (1844): “…опухла дитина – голоднеє мре, а мати пшеницю
Марко Вовчок художньо змалювала трагедію жінки-кріпачки, яка не має права навіть на спокійне материнство. Письменниця прямо звинувачує в цьому існуючі кріпосницькі порядки.
У своїх оповіданнях Марко Вовчок змалювала типові образи кріпаків (переважно жінок), глибоко розкрила тяжку долю матері-кріпачки. Під тягарем панщини, через жорстокість панів часто гинули матері і їхні діти (“Козачка”, “Горпина”, “Два сини”).
Мені дуже подобаються оповідання письменниці ще й тим, що вони побудовані за зразками усних народних творів – із зачином та кінцівкою. Так, наприклад, оповідання “Козачка” починається зачином, що широко вживається в казках, переказах, легендах тощо:
“Жив у нас у селі козак Хмара; багатир був! Що було в його поля, худоби, що всякого добра!” У цьому ж оповіданні Марко Вовчок, говорячи про смерть Олесі, дає таку кінцівку: “Так як жила плачучи, так і вмерла плачучи. А пані така, що й поховати добре не хотіла. Двірські люди самі й поховали, й пом’янули нещасливу”.
В оповіданнях Марка Вовчка пейзажі виступають у поєднанні з переживаннями і настроями дійових осіб.
Ось, наприклад, опис божевільної, нещасної матері серед маківок. Цвітуть маки. Бліда молода жінка з відчуженим поглядом, байдужа до всього ходить серед прекрасних квітів і зриває маківки. Це Горпина. Ось що зробила з нею кріпосницька дійсність.
Оповідання Марка Вовчка вразили мене глибиною свого змісту.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)