Чим казка “Крихітка Цахес на прізвисько Цинкобер” відрізняється від інших казок?
У “Крихітці Цахес” присутні традиційні казкові елементи і мотиви. Це чудеса, зіткнення добра і зла, чарівні предмети й амулети. Гофман використовує традиційний казковий мотив зачарованої і викраденої нареченої та випробування героїв золотом. Але письменник порушив чистоту казкового жанру. Поєднання реального з фантастичним, дійсного з вигаданим, переплетіння реальності та нестриманої фантазії – особливість поетики Гофмана. Фантастичні казкові моменти втрачають свою самоцінність і відіграють другорядну роль. Хоча дії в “Крихітці
Герої казки (Бальтазар, Кандіда, Фабіан, Мош Терпін, Барсануф та інші) – звичайні люди: студенти, чиновники, професори, придворні вельможі. Якщо з ними часом трапляється щось
Цахес – син бідної селянки Лізи, який лякає навколишніх своєю зовнішністю, “Безглуздий виродок” до двох з половиною років так і не навчився говорити і добре ходити. Беручи до уваги те, що Цахес діє в умовах виродливого суспільного середовища, каліцтво Циннобера можна визнати символічним. Пожалівши бідну селянку, фея Розабєльверде наділяє ЇЇ маленького синавиродка чудесним дарунком, завдяки якому усе значне і талановите приписується Цахесу. У прагненні феї усунути недосконалість, що була допущена природою, закладено добре начало. Цахес робить блискучу кар’єру. І все це було пов’язано з тим, що інші, справді гідні, незаслужено відчували образу, ганьбу і крах у кар’єрі чи в любові. Добро, вчинене феєю, перетворюється в невичерпне джерело зла. Вчитель ставить перед старшокласниками питання: “Чому добрий вчинок феї є початком великого зла?”
Аналіз вчинків Цахеса відбувається в такій послідовності:
– дитинство: “до дня святого Лаврентія малому минуло два з половиною роки, а він усе ще не володіє своїми павуковими ніженьками і, замість того, щоб говорити, тільки муркоче, немов кішка”; “злий виродок борсався й упирався, гарчав і норовив укусити фрейліну за палець” і т. д.;
– діяльність: “Циннобер нічого не знав, абсолютно нічого, замість відповіді він сипів і квакав, і ніс якусь невиразну нісенітницю, що ніхто не міг розібрати, і тому що при цьому він непристойно дригав ногами, та кілька разів падав з високого стільця”; “Циннобер ніс нісенітницю, гарчав і гурчав, то міністр взяв у нього з рук папір і став читати сам” і т. д.;
– фінал життя: “але тому, що Циннобер не відзивався, то камердинер навіч переконався, що з красивого срібного судна з ручкою, що завжди стояло поруч із туалетом, стирчать зовсім маленькі худенькі ніжки”; “небезпека, у якій знаходилася їх ясновельможність, і що прийшов час відректись від усякого респекту. Він схопив Циннобера за ніжки і витяг його. Ах, мертвий, мертвий був він – маленька їх ясновельможність!”; “поховання міністра Циннобера було одним із найчудовіших, які колинебудь доводилося бачити в Керепесі; князь, усі кавалери ордена Зеленоплямистого тигра в глибокій жалобі випливали за труною” і т. д.
Своєчасне втручання доброго чарівника кладе кінець химерній кар’єрі Цахеса. Утративши чарівні волоски, він став тим, ким був насправді – жалюгідною подобою людини. Страх перед юрбою, що раптом побачила у вікні будинку міністра маленьке чудовисько, змушує Циннобера шукати надійного укриття в нічному горщику, де він і вмирає, як констатує лікар, “від страху вмерти”. Те, що він став жертвою незаслуженого запаморочливого успіху, визначаючи свою фатальну помилку, фея усвідомила, що якби Цахес не піднявся з незначності й залишився маленьким необтесаним дурнем, він би уникнув ганебної смерті. Під час аналізу учні відзначили, що автор висміює не тільки нікчему й брехуна Цахеса, що увібрав у себе багато чого з того, що було вороже світу поезії, любові, краси, справедливості, добра, щастя.
Пригоди сатиричного Цахеса зовсім не персональні, вони обумовлені структурою держави і її таємними чи явними потребами. У процесі бесіди вчитель зазначає, що Цахес – це прецедентне ім’я, знайомство з яким дає змогу зрозуміти особливості світосприйняття національного суспільства того часу, яке створило такого сатиричного персонажа.