Чи можна виправдати всі вчинки Володимира Дубровського?
Чи можна виправдати всі вчинки Володимира Дубровського?
Деякі – в жодному разі. Соромно було сидіти на шиї батька, приймати гостей. Соромно було залишатися у гвардії на батьківському утриманні. Цього виправдати не можна, адже Володимиру Андрійовичу, звісно, було відомо про малі батькові статки…
Але я повністю виправдовую все, що сталося після смерті старого Дубровського. А що б він мав робити? Судитися?! Уже був суд, і засідатель Шабашкін, знаючи про незаконність своїх дій, все зробив для “повного задоволення” знатного Троєкурова.
Та й що він такого зробив? Спалив батьківський дім, який безсоромно відбирав убивця?
Щоправда, там загинули приказні, але не з волі Володимира, а з волі кріпаків. Грабував він лише тих, хто мав зиск з батькового суду. Але звертатися до їхнього сумління нема сенсу – воно, якщо й було, давно продане. Володимир вдарив по найдорожчому для цих людей – по грошам. Бажав помститися Троєкурову, був гріх. Але про це сказано було раніше.
Ні, не бачу потреби виправдовувати вчинки
Щоправда, є ще і його бесіда з кріпаками, коли він розпускав свою розбишацьку громаду. Пихою та презирством сповнена його промова до людей, які пішли за ним, наражаючись на небезпеку смерті або каторги. Але й тут нічого не вдієш: пан є пан, холоп є холоп. Це дається взнаки, хоч як би не намагалися пан і холоп бути просто людьми…