Якими химерними часом бувають шляхи людської думки! Захоплюючись свого часу філософією Ніцше, Т. Манн зрозумів причину хибності позиції цього філософа, вчення якого стало прапором фашизму.
Мораль не може бути протиставлена життю, бо вона – основа життя. Мистецтво має протистояти буденності, але не повинне нищити мораль і Бога. Саме тому письменник у новелі “Маріо і чарівник” зобразив зіткнення мистецтва і життя. Мистецтво представив публіці по-своєму чарівник Чіполло. Люди, звісно, чекали від нього свята, справжнього дива. Але “в
його поставі, у виразі обличчя, манерах не було й натяку на жартівливість чи клоунаду: навпаки, в ньому прозирала якась суворість, нехіть до всього смішного…” Він ставився до людей із відвертою зневагою. Вийшовши на сцену, оглянув усіх колючим поглядом, запалив дешеву цигарку й деякий час дивився в зал, вишукуючи собі жертву. І така жертва знайшлася – “гарний юнак у ситцевій сорочці”, якого чарівник змусив показати язика публіці попри волю юнака. Він насолоджувався приниженням іншого. Чи ж є це проявом сили? Чіполло володіє силою впливу на людську психіку й здатен контролювати чужу свідомість
якийсь час. Але сильній особистості зовсім не потрібне приниження іншої людини, щоб довести свою силу і вищість. Це доля невдах і невпевнених особистостей. Адже Чіполло не випадково зображено калікою-горбуном з огидною зовнішністю: “на майже голому черепі від тім’я до лоба тяглося вузеньке, ніби наліплене, пофарбоване в чорний колір пасмо з проділом посередині… – ця зачіска… була смішна”. До того ж він часто ображався на публіку й ніби постійно побоювався з боку людей якоїсь каверзи. Так не почувається сильна людина. її гідність не потребує приниження оточення, аби всі побачили таку людину. По-справжньому сильна особистість схильна бути принаймні великодушною, а Чіполло не жаліє нікого й не поважає чужих почуттів. Він відверто знущається з Маріо, сподіваючись, що той терпітиме приниження, як усі ці людці, до яких він ставиться з глибоким презирством. Та Маріо не дозволив йому глузувати зі свого почуття. І не дивно, що після пострілів Маріо всі почувалися визволеними. Так не почуваються від спілкування зі справді сильною особистістю.
Таким чином Т. Манн висловив свою думку щодо сильної особистості, яку вивищував у своїх філософських творах Ф. Ніцше.
