Чи легко бути Томом Сойєром?
Чи легко бути Томом Сойєром?
Історія про двох хлопчаків – вигадника і фантазера Тома Сойєра та його вірного друга та зброєносця Гека Фінна – захоплювала не одне покоління читачів. Дуже мало знайдеться дорослих, які б не читали “Пригоди Тома Сойєра”. Ця повість належить до тих книжок, які читають у дитинстві і перечитують у дорослому віці, знаходячи дотепи, що загубили через дитячу нерозважливість.
Ця книга – різноманітна та багатобарвна – вміло написаний твір і одночасно пародія на “страшні” дитячі книжки. Це розповідь
У творі Марка Твена (Семюела Клеменса) “Пригоди Тома Сойєра” йде мова про хлопців, яких пригнічує школа та церква, але все ж таки їм вдається жити вільним і щасливим життям.
У Тома немає батьків, але є тітка, сестра його матері, яка любить його і піклується про нього. Тітка Поллі завжди переймається, якщо покарає Тома, або якщо не покарає – бо на неї впливає закон тих часів “жаліючи дитину, ви губите її”. Та навіть коли вона карає Тома, Том вибачає
Іноді тітка змушує Тома працювати у вихідні, щоб хоч якось покарати його. Але Том відкриває для себе один із найважливіших законів життя – працю легко можна перетворити на захоплення, якщо просто змінити до неї своє ставлення. Фантазія і винахідливість Тома завжди допомагають влаштувати яскраву виставу з кожної справи, за яку він береться. Наприклад, фарбування паркану він перетворює на відпочинок, до того ж отримує за це “платню” (“капітали” всіх хлопчиків, до того ж яблуко від тітки і пряник, що прийшов до нього не зовсім праведним шляхом). Бути щасливим, оптимістом, незважаючи на всі життєві незгоди – це дар від народження, бо не можна навчити людину бути щасливою, і Том власноруч створює своє життя, своє щастя, даруючи іншим радість пригод.
Том і Гек – не нерозважливі шибеники. Хлопці допомагають людям і навіть рятують їх. Якщо б не невгамовність Тома, Беккі залишилась би в печері, якщо б хлопці не пішли на цвинтар, Мефа Поттера стратили б за злочин, якого він не коїв, якщо б Гек не покликав на допомогу, вдову вбили б.
Том неповторний – як би нам не хотілося, складно було б повторити його “подвиги”, але ми бачимо в образах Тома та Гека власні риси, риси своїх друзів, винахідливих невгамовних фантазерів. Бо метою письменника було не тільки розважити хлопців та дівчат, але й “нагадати дорослим, якими вони були самі колись, що відчували, як розмовляли і в які дивні авантюри втрапляли”.
Твори Марка Твена не обтяжують мораллю, яка “помахує куценьким хвостиком у кінці кожного твору”, тому що, можливо, самі є моральними. І їх моральність полягає в тому, щоб жити вільно від забобонів і проблем, що нам нав’язують інші, весело і просто. І тоді прийде щастя – “будь більш простим, і до тебе потягнуться люди”. Але це лише одна думка з десятків тисяч думок щодо цього, тому що кожен з нас знаходить щось своє в цій книжці.
У головних героях повісті люди бачать свої дитячі віддзеркалення, тіні яких живуть в країні, яку дорослі покинули тоді, коли виросли. Іноді вони хочуть покинути все і повернутись до тієї країни, але це неможливо. Люди відправляють до неї у своїх снах і мріях білих голубів-листонош, але відповідь не встигає прийти, бо мрії занадто короткі.
Але щоб хоч трохи відчути дотик дитячих років, такий жартівливий і дещо сумно-веселий, щоб знову захлинутись ароматом дитинства, п’янким і чарівним, можна взяти з полиці книгу “Пригоди Тома Сойєра”, трошки припорошену пилом, зігріти свої пальці її теплою палітуркою і перечитати давно знайомий текст. Текст з дитинства…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)