Чи легко бути другом? (Допис у газету)
Останнім часом батько Олега Радченко помітив, що його сину не телефонують друзі, ввечері до нього ніхто не приходить; і син не виходить з дому. Він днями сидить за комп’ютером, щось читає або тупо дивиться у телевізор. Те, що хлопець читає, добре, – відзначив батько. Комп’ютер і телевізор – речі потрібні. Але чому так раптово змінилася поведінка сина? Колись телефон не замовкав, Олег був усім потрібний, він кудись поспішав, з кимось вирішував проблеми, навіть домашні завдання виконував абияк.
Коли чергового вихідного дня хлопець
– Важко бути справжнім другом. ,
– Але я нікому ні в чому не відмовляю, – знизав плечима хлопець. – Просять – даю списати..Якщо потрібно, можу на уроці підказувати. Моїм мобільним хлоппці користуються.
– Готовність прийти на допомогу однокласникам – це добре. Та ось що мене хвилює. Ти дружив з Мишком Сеніним. Він перестав до тебе заходити, не телефонує. Ви посварилися? Ти його образив?
– Коли він відповідав
– Образа від образи різниться. Тобі часто телефонував Сергійко Блинов. І з цього ти теж приколювався?
– Він не зміг чи не встиг зробити фізику, звернувся, щоб я пояснив, я ж запропонував зошит – мовляв, списуй, я кудись поспішав.
– Тепер зрозуміло, – сказав батько синові. – Дружба – це праця душі. Своїм глузуванням, відмовою пояснити важке завдання ти виказав байдужість. І якщо подумаєш, можеш згадати чимало подібних прикладів. Справжній друг не сміятиметься за компанію з помилок іншого, зможе зрозуміти, дати пораду, а запропонувати списати завдання – немає нічого простішого. Якщо треба, можна заради друга пожертвувати і власним часом.
Олег слухав батька не перебиваючи. Він і сам зрозумів, що бути справжнім другом важко. Минув час, і знову в Олега не замовкав телефон, до нього приходили хлопці, й у вихідні він знову кудись зникав майже на цілий день.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)