ЦЕРЕТЕЛІ, Акакій Ростомович
(1840 – 1915)
ЦЕРЕТЕЛІ, Акакій Ростомович (21.06.1840, с. Схвіторі, Сачхерський р-н Кутаїської губернії – 08.02. 1915, там само) – грузинський поет.
Народився у князівській родині (мати Церетелі була онукою імеретинського царя Соломона II). Виховуючись (до семи років) за стародавнім грузинським звичаєм у бідній селянській родині, хлопчик змалку залучався до багатої скарбниці рідної культури. Чарівна природа Імеретії, народні пісні та звичаї справили значний вплив на пробудження художнього хисту майбутнього поета.
Початкову освіту Церетелі
У 1864 р. він повернувся в Грузію, де відмовився піти на державну службу і назавжди поєднав свою долю із літературою. Блискучі здібності
Церетелі, якого критики називали “грузинським соловейком”, увійшов в історію рідної культури як неперевершений лірик, прозаїк, драматург, публіцист, один із творців нової літературної грузинської мови. Його вірші були популярними, багато з них стали народними піснями. Для прикладу можна назвати відому далеко за межами Грузії “Суліко”:
Між могил ходив і шукав,
Де кохана спить… Не знайти!..
І заплакав я, запитав:
“Суліко моя, де ж це ти?”
На кущі троянд я уздрів
Квітку, повну чар красоти.
Я питав її, я молив:
“Суліко моя, це не ти?”…
(Пер. М. Бажана)
Свою поетичну творчість Церетелі розпочав із перекладу у 1858 р. грузинською вірша М. Лермонтова “Гілка Палестини”. Поетичним дебютом самого Церетелі став вірш “Таємне послання” (1860), в якому оспівував кохання як силу, що уособлює радість, щастя, творче піднесення людини. Впродовж наступного десятиліття Церетелі створив цілий ряд яскравих зразків лірики, найдовершенішими з-поміж якої є “Молитва деяких”, “Імеретинська колискова”, “Цицинатела”, “Світлячок”, “Моя голівонька”, “Чонгурі”, “Інше кохання”, “Мухамбазі”.
Характер раннього періоду творчості Церетелі був зумовлений історичною обстановкою, що склалася в Росії у 60-х pp. XIX ст. Тогочасна дійсність, класова і національно-визвольна боротьба в країні визначили напрям і зміст його літературної і громадської діяльності. Патріотичними та гуманістичними ідеями були пройняті його вірші студентських років “Марні пошуки” (1860), “Трудова пісня” (1861), “Сповідь селянина”, “Пісня женців” (1863) та ін., у яких молодий автор виступав гнівним обвинувачувачем несправедливого соціального укладу, викривав потворні явища сучасності, намагався якомога повніше показати людину праці. В період 80-90-х pp. Церетелі написав вірші “Трударям”, “Новий шлях”, “Кинджал”(грузинська “Марсельєза), “Пісня пісень”, “До портрета Руставелі”, “Весна”, “Пам’яті Гоголя”, “Поет”, “Сивина”, “Нейтральна позиція”, “Одинадцяте вересня” та ін. Провідні мотиви лірики того часу, як і раніше, – відгуки на актуальні проблеми політичного, соціального, культурно-літературного життя грузинського народу. Одна з вершин поетичної творчості Церетелі того періоду – вірш “Світанок”, пафос якого полягає у прагненні пробудити в сучасниках героїчний дух боротьби за свободу, віру у власні сили і світле майбутнє вітчизни.
Змальовуючи свою батьківщину, Церетелі досить часто послугувався алегоричними образами (“На підйомі”, 1875; “Хвора”, 1880; “Аміран”, 1883; “Коханій”, 1892; “Суліко”, 1895). Грузія постає у його творах то прикутим Аміраном-Прометеєм, то полоненою коханою, врятувати яку може лише шляхетний і хоробрий лицар. У перші роки XX ст. Церетелі написав поезії “Ліра”, “Звернення бідного до багатого”. “Його поезія видається безпосереднім вираженням чарівної грузинської мови й органічною властивістю її музичної природи. Ліричний світ, створений чарами майстра, так глибоко і безпосередньо увійшов в духовне життя народу, що складається враження, ніби ці вірші існували в Грузії ще до народження їхнього автора, ніби поезія Акакія Церетелі упродовж усієї історії супроводжувала важке життя грузина і народ завжди виконував пісні на його слова”, – характеризував лірику Церетелі С Чіковані.
У 1880-1890-х pp., окрім довершених зразків ліричної поезії, Церетелі створив цілий ряд поем, драматичних та прозових творів, більша частина яких присвячена героїчному минулому Грузії. У поемі “Торніке Еріставі” (1884) відображені події кінця X ст. Головний герой – князь Торніке Еріставі, головнокомандувач грузинськими військами. Відчуваючи наближення старості, він йде в ченці, але у важку для батьківщини годину знову взявся за зброю і очолив військо, яке прийшло на допомогу Візантії у її боротьбі проти ворогів. У драматичній поемі “Тамар Цбієрі”(1$85) відтворено події грузинської історії XVII ст., доля поета-патріота Гочі, котрий сміливо виступає проти імеретинських правителів. Таким самим змальований і головний герой драматичної поеми “Патара Кахі” (1890), 17-літній царевич – майбутній цар Іраклій II, якого народ з любов’ю називав Патара Кахі. Він підняв народ на боротьбу з турецькими завойовниками і переміг їх. В образі царя втілені кращі риси народу. У поемі “Натела” (1897) Церетелі оспівав боротьбу грузин проти монгольських завойовників у середині XIII ст., у центрі її зображення – образи народного героя, мегрельського князя Цотне Дадіані і жінки-красуні Натели. У поемі “Наставник” (1898) Церетелі порушує проблеми виховання молодого покоління у кращих традиціях предків.
До історії рідної країни Церетелі звернувся й у своїй відомій повісті “Баші-Ачук” (1896), що відображає боротьбу грузин, які в 1659 р. підняли повстання проти іранського царя Шах-Аббаса. У 1909 р. Церетелі написав автобіографічну повість “Пережите”. Вона стала своєрідним літописом культурного та політичного розвитку Грузії 2-ої пол. XIX ст.
Церетелі неодноразово бував в Україні, залишив спогади про Т. Шевченка. Перші переклади, зроблені П. Грабовським і С. Палієм, українською мовою з’явилися ще в XIX ст. Згодом його перекладали М. Бажан, В. Сосюра, А. Малишко, З. Гончарук, Г. Коваленко та ін.
В. Назарець
(2 votes, average: 5.00 out of 5)