“Будинок, де розбиваються серця” – сама сумна з п’єс Шоу
Дія драми відбувається під час першої світової війни. Події розвиваються в будинку, що належить колишньому шкіперові Шотоверу й побудованому на зразок стародавнього корабля. В основі сюжету – Історія одруження, що не відбулося, ділка Менгена на Элли, дочки невдахи, “природженого борця за волю”. Будинок Шотовера не теперішній корабель, і все в цьому будинку обертається несправжнім: несправжнім виявляється й любов. Капіталісти причиняються божевільними, шляхетні й самовіддані люди приховують свою шляхетність, зломщики виявляються
Читаючу п’єсу не дивується, коли один з її героїв заявляє: “Англія це або будинок божевільних?”, У п’єсі парадоксально все з початку й до кінця. Парадоксальні думки, які висловлюють її персонажі вдиалогах.
П’єса пронизана символікою, що допомагає глибше
Зрозуміти зміст, вкладений автором в образи. Нова манера Шоу, основи якої були закладені в “Будинку, де розбиваються серця”, не послабила його реалістичних узагальнень. Навпроти, письменник
“Будинок, де розбиваються серця” – одна із кращих, найбільш поетичних п’єс Шоу. У творчій біографії Шоу п’єса займає особливе місце. Нею відкривається період діяльності драматурга, що звичайно називають другою епохою його творчості. Настання цієї епохи було результатом великих світових потрясінь. Війна 1914р. дуже вплинула на Шоу. У передмові до п’єси автор розвиває думку про непоправну зіпсованість миру й людини. Це сумний стан людства драматург розглядає як результат світової війни. Основною темою п’єси, як пояснює драматург, повинна була стати трагедія “культурної дозвільної Європи перед війною”.
Злочин англійської інтелігенції, відповідно до твердження Шоу, полягало в тім, що, замкнувши у своєму тісному відособленому мирке, вона надала всю область життєвої практики в розпорядження безпринципних хижаків і неосвічених ділків. У результаті відбувся розрив культури й життя. Підзаголовок п’єси – “Фантазії в російському стилі на англійські Теми ” – пояснений Шоу в передмові, написаній в 1919р. У ньому він називає найбільшими майстрами в зображенні інтелігенції Л. Толстого (“Плоди освіти”) і Чехова (п’єси). Великий шанувальник Шекспіра, Б. Шоу бачив необхідність у перетворенні театру нового часу:
Основна думка драматурга – “П’єси створюють театр, а не театр створює п’єси”, уважав, що основа нового театру – це насамперед Ибсен, Метерлинк і Чехов
Хворе значення в новій драмі, на думку Б. Шоу, повинні займати ремарки, що містять інформацію про час доби, обстановці, політичної й суспільної ситуації, манерах, зовнішності й інтонації акторів
З’являється особливий жанр “драми-дискусії”, присвячений “опису й дослідженню його [суспільства] романтичних ілюзій і боротьбі окремих особистостей із цими ілюзіями”. Так у драмі “Будинок, де розбиваються серця” (1913-1917) зображені “гарні й милі сластолюбці”, що створили для себе нішу, у якій не терпіли нічого, крім порожнечі
Драма одержала свою назву, по-перше, через використання дискусійного прийому доведення ідеї до абсурду; по-друге, через дію, що розвертається в суперечках. У названій драмі розчаровані, самотні герої розмовляють і сперечаються, але їхнього судження про життя виявляють безсилля, гіркота, відсутність ідеалів і мет
Інтелектуальна драма-дискусія відрізняється узагальнено-художньою формою, тому що “зображення життя у формі самого життя” затемнює філософський зміст дискусії й не підходить для інтелектуальної драми. Цим обумовлене використання символіки в драмі (образ дому-корабля, населеного людьми з розбитими серцями, у яких “хаос у думках, і в почуттях і в розмовах”), філософському іносказанню, фантастиці, парадоксальним гротескним ситуаціям
(2 votes, average: 5.00 out of 5)