Божевільна Євдокія

“Божевільна Євдокія” А. Олексин у повісті зачіпає одне з найважливіших моральних питань: про посередність і талант, про бездуховність, егоїстичність і добросердя. Оленька – дійсно обдарований, єдиний у сім’ї дитина. Але які б не були здатності, вони не виправдують егоїзму. Людина, з дитинства оточений любов’ю, увагою й розумінням, виростаючи, жадає від людей цих проявів за всяку ціну. Талановита людина завжди перебуває в центрі уваги, він виділяється із загальної маси, і злиття з нею найчастіше не відбувається

Проти “помітності”

Оленьки бореться “божевільна Євдокія”. Вона прямолінійна й проста, і методи, якими вона користується у вихованні Оленьки, такі ж прості. “Божевільна Євдокія” бореться проти егоїзму. Вона вважає, що “даний від Бога талант заслоняє людину від навколишніх і це є основною причиною егоїзму”. Спроба прищепити Оленьке талант людяності тільки підсилює її егоїзм

Євдокія не намагається зрівняти талант із посередністю. Так Алл С о ч. Р У и що значить посередність? Безталанна людина? Немає. Є подання про загальний рівень

Люди одержують його, і залежно від сприйнятливості й самореалізації

можуть відкрити в собі здатності до поезії, фізиці, до добра, любові, чуйності. Виходить, що безталанних-те людей практично немає. Євдокія – не безталанна людина. Вона намагається зробити людей краще, ніж вони є

Інша справа, як вона уявляє собі це “краще”. Але саме це прагнення робить її не такий, як інші. Вона по-своєму талановита


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Божевільна Євдокія