У літописах XVII-XVIII ст. відображена визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти. Очолював її Богдан Хмельницький. Тому Самойло Величко й ставить його у своєму літописі центральною фігурою. Автор указує на характер цієї боротьби, дає їй оцінку, тому його добуток займає видне місце в давній українській літературі. Літопис Самойло Величко – більша історична повість, що вміщає в себе ряд оповідань, в основу яких покладений історичний матеріал про героїчну боротьбу народу в 1648-1654 гг.
Початок добутку подається на основі народних
переказів, легенд про Богдана Хмельницькому: як він служив кошовим у Потоцкого, як він викрав листи в Барабаша. Величко докладно зупиняється на підготовці до бою козаків з ворогом, описує саму битву під Жовтих Водах. Письменник прославляє військове вміння козаків і їхнього геніального полководця Б. Хмельницького. У своєму літописі він указує на силу нашого народу й цим затверджує його перемогу над ворогами. Ми бачимо подвиг простого люду і його талановитого керівника. Військо Богдана Хмельницького одержало дві перемоги, але не втратило сили, не зупинилося на досягнутому
Смерть полководця боляче
вразила серця людей. Самойло Величко, усвідомлюючи цю непоправну втрату, пише: “Умер добрий вождь наш, залишивши про себе безсмертну славу…”. Як бачимо, літопис Величко – коштовне надбання, що стало предметом вивчення українськими письменниками й істориками, джерелом роздумів над долею багатостраждального народу України, приводом для міркувань над рішенням вічної проблеми взаємин вождя й мас