Більше десяти років Б. Грінченко віддав учительській праці, тому як ніхто інший знав і розумів дитячу психологію. Його твори про дітей – це правдиве змалювання дитячих уявлень про навколишній світ, показ їхніх почуттів і переживань, це любов і співчуття до знедолених дітей бідняків, які скрашували його життя.
В оповіданні “Грицько” письменник змалював взаємини двох хлопчиків – Грицька й Семена. Грицько дуже радів, коли батько привіз йому з міста великого бублика. Побачив цей бублик і сусідський хлопчик Семен. Грицька цікавило,
чому Семен і його мати Мотря завжди ходять похмурі. Мати хлопчика пояснила це тим, що вони злі, а батько сказав: “Якби вони не були такі вбогі, то, може, не були б і такі злі… Як живеш недоїдаючи щодня та б’єшся, як риба об лід, заробляючи, то не будеш веселий”. Але дитина не зрозуміла тоді цих слів батька. Із Семеном вони не товаришували й вороже ставилися один до одного. Перший раз вони посварилися через те, що Семен рвав вишні в їх садку. Грицькові це не сподобалося, адже в них є свій садок. І саме тоді він уперше почув, що Мотря не давала синові вишень їсти: “…Продам та хоч на спідницю собі наберу
та тобі чоботи дам пошити… А то, кажуть, саме рам’я на нас таке, що й люди…” Отже, вони посварилися й мало не побилися. А потім Семен побачив, як Грицько їв бублика. Хлопець був дуже голодний, і йому теж схотілося бублика, але “попрохати в Грицька він не насмілювавсь ніколи”. Що ж робити? І Семен вирішив відняти бублика. Він кинувся до Грицька з кулаками, оступився й упав з кручі. Грицько був дуже злий на Семена, але те, що він зробив далі, можна назвати благородним вчинком. Зрозумівши, що сусід тоне, він кинувся за ним у воду й урятував його (а міг би й не зробити цього), ледве не загинувши сам.
Після цього випадку хлопці вже ніколи не сварилися й зробилися справжніми друзями.
Я захоплююся сміливістю й благородством Грицька: незважаючи на злість на Семена й сварку між ними за бублика, він повівся як справжній герой і друг. І я дуже хочу мати такого товариша.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)