Благородний лицар Дон Кіхот – герой І дивак
Твір за романом Мігеля де Сервантеса Сааведри “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі” “Премудрий гідальго Дон Кіхотз Ламанчі” (1604-1607) – книга, яка зробила свого автора популярним не тільки у себе на батьківщині – в Іспанії, але й у всьому світі. Роман займає друге місце за кількістю мов, якими його перекладено (перше місце посідає Біблія), ім’я Дон Кіхота стало називним і означає людину, яка нізащо /ніколи не відступає від власних уявлень про красу, добро, гуманність. Дон Кіхот – це лицар, готовий заради високої мети іти навіть
Останні 15 років життя є найбільш плідними у Творчості письменника. Сервантес звертається майже до всіх жанрів, які на той час існували в іспанській літературі: пише “Повчальні новели”, сатиричну поему, збірку п’єс та інтермедій. Ідейний задум цього твору є глибоким і багатоплановим. З одного боку, Сервантес розвінчує середньовічні лицарські романи, яких у Іспанії з’явилося дуже багато. Для цього автор розгортає перед нами історію комічних
Бідний сільський гідальго (лицар) намагається побудувати своє життя на зразок лицарської подорожі, про яку читав у книгах. Кожна пригода розкриває контраст між уявним життям, вичитаним у романах, і реальною дійсністю. Невідповідність починається з власного імені – Алонсо Кіхано стає Дон Кіхотом Ламанчським, його худа шкапа – лицарським конем Россінантом, тваринниця із сусіднього села – прекрасною дамою Дульсинеєю Тобоською. Проте нас полонить благородство і мудрість героя. У багатьох його промовах і вчинках виражено найвищі ідеї гуманізму епохи Відродження: захист слабких і знедолених, прагнення простої людини до свободи, намагання мирним шляхом врегулювати конфліктні ситуації, водночас, коли треба, захистити батьківщину, свою родину і майно.
Погляди Дон Кіхота на гуманне суспільство ілюструє факт настанов Санчо Панса, який із примхи герцога стає “губернатором”. У цій діяльності Лицар Печального Образу радить Пансі керуватися не законом, а справедливістю і милосердям, однаковим щодо багатих і бідних.