Біографія Езоп
Біографія Езопа (або Есопа) носить легендарний характер. Видатний байкар, засновник жанру байки, він нібито був рабом із Фрігії (Мала Азія), невеликим на зріст, некрасивим та ще й горбатим. Зате боги щедро нагородили його даром слова, гострим розумом і мистецтвом створювати байки. Його перший господар вирішив продати ні на що не придатного балакучого раба, якого купив простуватий філософ Ксанф з Самосу. Езоп вразив його дотепними відповідями. Коли Ксанф спитав Езопа, чи той хоче, щоб він його купив, Езоп нібито відповів: “А хіба тобі не все одно,
Жодного разу Ксанф не пожалкував, що купив Езопа. За-вдяки дотепному й винахідливому рабу Ксанф залишився в пам’яті поколінь, бо саме з ним легенда пов’язує багато езо-пових жартів і мудрих рішень. Широко відома й теорія про те, як Ксанф наказав Езопові купити на базарі
Коли же Ксанф після обіду, перебуваючи добряче напідпитку, хвальковито заявив, що він може випити море, а на ранок схаменувся від жаху про свою обіцянку, саме Езоп врятував його від ганьби. Він порадив Ксанфу виставити своєму супернику перед суддями й глядачами, які зберуться на березі моря, таку умову: хай суперник перекриє всі ріки, що впадають в море, бо Ксанф дійсно обіцяв випити море, але не обіцяв випити ще й ріки. Так Ксанф вийшов із скрутного становища, і його мудрість – викликала у всіх захоплення.
Езоп багато разів просив Ксанфа дати йому волю, але той не хотів розлучатись з мудрим рабом. І тільки коли на Самосі скоїлась тривала пригода, яку ніхто не зміг роз’яснити, крім Езопа, він зміг позбавитись рабства. Під час засідання державної ради Самосу з неба налетів орел, схопив державну печатку, піднявся вверх і звідтіля відпустив її прямо в пазуху якомусь рабу. Покликали Ксанфа, щоб він розтлумачив цю знаменну подію. Він за своєю звичкою заявив, що це нижче його філософський гідності, але у нього є раб, який може роз’яснити, що все це значить. Езоп же сказав, що він міг би роз’яснити, та не годиться рабу давати поради вільним громадянам, а от якби його звільнили… Народ Самосу тут же звільнив Езопа, і він так розкрив смисл цієї події: “Орел – царський птах. Отже, цар Крез вирішив завоювати Самос і обернути його в рабство”.
Засмучені самосці відправили Езопа до Креза просити замирення. Мудрий Езоп сподобався царю, він зробив його своїм радником і замирився з самосцями. За легендою, після цього Езоп жив ще довго, побував у вавилонського та єгипетського царів, зустрічався з сімома мудрецями й написав багато байок. Загинув же він у Дельфах, де не сподобався дельфійським жерцям, які злякались, що він розкриє еллінам їх хитрощі, і скинули Езопа зі скали.
Уславився ж Езоп в першу чергу як умілий байкар. Байка як жанр народної творчості виникла ще у догомерівську епоху. Вона являє собою коротке алегоричне оповідання, переважно віршоване, в якому завжди присутній дидактичний (повчальний) зміст. Складається з оповідної частини та обов’язкового висновку – повчання. Персонажами байок виступають різні звірі, птахи, рослини, у вчинках яких вбачаються і висміюються людські вади. Цей прихований підтекст художнього твору завдяки легендарному байкарю називається езопівською мовою.
У Давній Греції відомі були збірки коротких байок у прозаїчній формі, авторство яких приписувалось Езопу. Сучасному читачеві майже всі вони добре відомі в обробках французького байкаря Ж. Лафонтена, російського І. Крилова, українських байкарів П. Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського, Е. Гребінки, особливо Л. Глібова.
Серед найпоширеніших байок Езопа можна назвати такі, як “Вовк та ягня”, “Лисиця та виноград”, “Стрекоза та муравей”, “Лягушка та віл”, “Селянин і змія”, “Свиня і левиця” та інші. Взагалі підраховано, що в байках Езопа діють понад 80 тварин, біля 30 представників різних професій (мисливець, рибалка, кожем’яка, м’ясник), така ж кількість богів та міфологічних персонажів.
От, скажімо, байка “Вовк та ягня”. Вовк гнався за ягнятком. Рятуючись, ягня сховалось у храмі. Вовк став кликати його назад: “Виходь, бо все одно прийде жрець і принесе тебе в жертву богу”. Ягня відповіло: “Краще стати жертвою богу, чим загинути від тебе”. Байка повчає, що якщо треба вмерти, то краще вмерти з гідністю. А от байка про хитромудрого осла. Одного разу осел переходив річку з вантажем солі, послизнувся й упав; сіль розчинилась, і тягар став меншим. Осел зрадів і наступного разу, підійшовши до річки, впав уже навмисне. Та цього разу вантажем була вовна, яка розбухла від води, стала такою важкою, що осел потонув. Мораль – хитрість без розуму згубна.
Ще байка про тварин. Замислились зайці, чому вони такі лякливі й вирішили, що краще всім їм разом втопитись. Підійшли до ставка, а лягушки, почувши їх, поскакали у воду й поховались. Зайці побачили це й сказали: “Почекаємо топитись: як видно, є у світі ще хтось більш полохливий, ніж ми”. Або: свиня сміялась над левицею, що та народжує тільки одного маля. Левиця відповіла: “Одного, та зате лева”.
Саме ця народна мудрість, здоровий глузд, мрії й надії на справедливість, висловлені до того ж у дотепній формі, і зробили байки Езопа, як самого їх творця, безсмертними.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)