Без верби та калини нема України
Без верби та калини нема України
Ліс та його скарби нерозривно пов’язані з життям людини. Ліс дає притулок, їжу, деревину, яку використовують у виробництві та будівництві, у народних промислах і мистецтві та ще багато де. Але існують ще й рослини, що зараз сприймаються як певні символи. Скажімо, улюблена рослина-символ у росіян – береза, у канадців – клен, а в українців символами є верба і калина. Недарма кажуть: без верби та калини нема України.
З давніх-давен українці шанували вербу. Часто в українському краєвиді можна побачити
Вербу завжди шанували. І зараз гілочки верби, освячені в останню неділю перед Великоднем – Вербну, вважаються магічними. Був звичай, коли матері по черзі “били” свяченими галузками своїх дітей, примовляючи: Не я б’ю – верба б’є: Будь великий, як верба, А здоровий,
Без калини також не можна уявити життя традиційної української родини. Кажуть, що в калині – материна любов і мудрість. Калина цвіте під кінець весни, після останніх заморозків. А щоб діти не ламали калини, дорослі казали: не ламайте калину, бо накличете мороз. Наруга над цією рослиною вкривала людину ганьбою.
Люди дуже цінували калину. Дівчата прикрашали її цвітом коси, а коли достигали ягоди, то вішали їх грона попід стріхою. У народній медицині не було кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай, а для загоєння ран застосовувався відвар з верби. А скільки було цікавих обрядів, пов’язаних з калиною! Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали вільце молодої. Вірили: якщо зробити з калини сопілку, обов’язково народиться син – продовжувач роду.
Ось скільки цікавого можна дізнатися про ці на перший погляд звичайні рослини. Вшануймо ж ці давні символи, наш духовний світ, нашу спадщину!