“Батьки і діти” – конфлікт двох поколінь
Твір по роману І. С. Тургенєва “Батьки і діти”)
На жаль, на життєвих борознах миттєвими жнивами покоління сходять, зріють і впадуть. Інші їм слідом ідуть.
О. С. Пушкін
Вперше роман Тургенєва “Батьки і діти” вийшов у світ в 1862 році в журналі “Російський вісник”. Жодний із творів Тургенєва не викликав настільки запеклих спорів. Критика стосовно “Батьків і дітей” зайняла позиції, іноді прямо протилежні один одному. Наприклад, критик Антонович звинуватив Тургенєва в тому, що його “роман є не що інше, як нещадна й руйнівна
Але
Базаров говорить: “Накажіть тільки чемоданишко мій туди стягнути так от цю одежонку”. “Одежонка” Базарова – “довгий балахон з кистями” – говорить про зневагу до неї свого хазяїна, а може, цим самим Базаров хоче виділитися з того середовища, у яке потрапив. Одяг Павла Петровича – це його особа.
Тому він виглядає бездоганно: “темний англійський сьют, модна низенька краватка й лакові півчобітки”. Ясно, що за недбалістю Базарова стоїть його нігілізм, а за вишуканістю Кірсанова – його “принципи”. Однак не можна забувати, що Базаров і Кірсанов – люди різного віку, різних поколінь, а кожне покоління має свою моду, відповідно свої погляди. Усі батьки і діти розрізняються друг від друга. Зовнішнє розходження – тільки знак відмінності внутрішнього. Час вносить корективи не тільки в одяг, поводження, але й впливає на світогляд людини. І все ж таки різні покоління ріднить щось загальне. Базаров заперечує існуюче, тому що “у теперішній час корисніше всього заперечення”. Павло Петрович нічого не хоче міняти, тим більше руйнувати, але з деякими поглядами Базарова він погоджується. Він визнає, що у сучасному суспільстві не все в порядку. Базаров же вважає, що дрібне викривання нічого не дасть Росії, якщо прогнили її основи. Головне для Базарова – це виправити суспільство, чого, по суті, домагалися і революціонери. Існуючий лад, думають Базаров і люди його покоління, треба зруйнувати. Тут, напевно, мудріше виявилося старе покоління, що підкреслювало: “Ви все заперечуєте, або, виражаючись вірніше, ви все руйнуєте. Так адже потрібно й будувати”. Кірсанов демонструє своє замилування красою мистецтва, класичною літературою. Яке ж відношення Базарова до літератури й до мистецтва?
Його принципи – “не говорити красиво” і “дивитися в небо тільки тоді, коли хочеться пчихнути”. Незважаючи на те що Аркадій є учнем Базарова, створюється враження, що йому властиві більш широкі погляди. Наприкінці роману Базаров вмирає, що відповідно до авторського задуму ще раз підтверджує ущербність його позицій. Аркадій одружується і починає господарювати по-новому. На його прикладі можна сказати, що тільки такі люди здатні взяти те краще, що було у батьків, і врахувати їх помилки. Кожне нове покоління повинне, навіть зобов’язане, стати розумніше попереднього. Завдяки цьому життя не стоїть на місці. У романі є ще один представник старшого покоління. Це Микола Петрович Кірсанов. У цьому персонажі автор втілив одночасно риси і синів, і батьків. Микола Петрович Кірсанов в 10-й главі згадує, як він сам один раз сказав своїй матусі, що “ви, мол, мене зрозуміти не можете; ми, мол, належимо до двох різних поколінь”. А потім і продовжив, звертаючись до Павла Петровича: “От тепер настала наша черга”. По моєму, ці слова як не можна краще відбивають суть конфлікту між поколіннями батьків і дітей. Зіткнення головних героїв виявляє найглибші розходження всього їхнього світогляду, а воно не може бути відособленим у кожного покоління. Адже якщо щось заперечується, то щось інше повинне пропонуватися замість, і батьки будуть в чомусь мудріше дітей доти, поки діти самі на стануть батьками.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)