Барка Василь Костянтинович Океан
Уже за мною голубині сестри,
Кигичучи, мов сон, витають;
Як море все на віщім перехресті,
Та все спливає в сиву тайну.
Чого це незриданні зграї кружать
Без сонця до мого чола?
Нас доля – як не стали ще подружжя –
Вже океаном розвела…
Вже досвітом на глибині відчаю,
Де риза пориває вічно;
О, рідне серце! як я дожидаю,
Й чаїні втішення навіщо?
Бо тільки сонце з крови перекаже
Проз океан – мою біду,
Де білокрилля хмару й хвилю в’яже,
Де я до тебе не прийду…
Де в персні неба ясність
Де левами вода веде, –
Вітання в руки сонця перелине
Зеленим димом доцвіте.
Волошкове, навіки з грому візьме
Все огняне, все молоде!
На божевілля вигляне, на грізне,
Сіяння з келії святе.
І дзвони пісні, наче щастя, сняться,
В чаїнії вінки вквітають.
Хрещату щоглу, що в надсвіття знята,
Виводять з вишивки і гаю.
І крильцями твої думки кохані
Через розлуку синю кличуть –
Вона на серці: дужім океані:
Кричить нещастями на стрічу.
Стань, ясна ясочко і цвітко вишні,
Бо спогади страждання будять,
Бо океан, гірку біду надпивши,
Мережку
Без тебе крушить гори з завірюхи,
Кипить пожежею сідою.
Над клавішами підкидає руки,
Щоб ти почула всю недолю.
І музиці, мов кров – живій, схлинатись
Без тебе крізь огні свічані,
Де розпал і несамовиття натиск,
Як де на брамах бій мечами.
І день, мов дзеркало, розбито вдрузки,
Ні променя твого немає,
І вже ніде пташиної галузки
Блакитна щирість не гойдає.
Лиш сонце привіталося крізь скорбі,
Черпнуло з вихору в долоню.
За чайками шепочуть хвилі добрі
Без тебе в глибину холодну.
Бо незабудками відкриє радість, леле!
Твоя над берегами тучі,
І, як на празник до ікон, простеле,
Турбуючись, грезет кипучий.
Дихання бризного безперестанку,
Грудьми, як скрипку, жду давно.
Від хвилі шепоти навкруг не втануть;
Що люба кличе на вино.
Як трепет океану, вся спромога
Пісенна – від грудей, що з горя
Вже кров’ю милого життя до Бога
При всіх трояндах проговорять.
І на вуста нам свіжість несказанна,
Бо квіткою в крові не сохне;
Але голубить кораблі кохання,
Зустрівши сизокриле сонце.
Це все – не гріх, трояндне від любови,
Сама пелюстками священна.
І лиш її роса жива оновить
Людське благання і прощення.
Крізь них і спомини в вінках чаїних
Бринять, як океанські квіти,
О, рідне серце! – все при тій святині,
Де я з тобою міг радіти.
Схожі твори:
- Барка Василь Костянтинович Судна дорога I Дві неділі, дві вінечні долі, Над гризню гармат рідніли. Хоч від гілки віолет медовий Близько брався до одвірків. Грішник, де з навал незваних танків Близять розблиски в розбої, – Став: стріляйте! а не згоден знати Тьми з неправди гробової. І калікою з обжинків крови, Дотерпівши смерть, як прірву, Звівся...
- Василь Костянтинович Барка(Очерет) ‘ я – Василь Костянтинович Очерет) АВТОБІОГРАФІЯ 16 липня 1908 – село Солониця: дата і місце народження. Село невелике, примітне тільки старовинною церквою, валами – рештками козацького табору Северина Наливайка – та широкими солончаками поблизу: звідти в час біди люди, приходячи за десятки верст, брали “ропу” замість соли; можливо, так...
- Василь Барка Василь Барка Василь Барка належав до того покоління митців, якому доводилося розпочинати літературу нової соціалістичної доби, а отже, якому у вирі пореволюційних літ просто неможливо було уникнути помилок. А якщо таких помилок і не було, то їх усе одно знаходили: сталінська репресивна машина нависла над усім, що називалось українським. Працював...
- Василь Барка: Життя й творчість Забуті імена. Василь Барка (Василь Костянтинович Очерет) належить до тих письменникам, які жили й працювали в еміграції. Його добутку за кордоном видавалися більшими тиражами, але український читач познайомився з ними лише на початку 90-х років XX сторіччя. Народився Василь Очерет (Барка) 16 липня 1908 року на Полтавщині в селі Солониня...
- Василь Барка – УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ-ЕМІГРАНТИ УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ-ЕМІГРАНТИ Василь Барка (1908-2003) Василь Костянтинович Барка (справжнє прізвище – Очерет) народився у селі Соло-ниця біля міста Лубни на Полтавщині 16 липня 1908 року. Батько після поранення на фронті Першої світової війни змушений був продати ділянку землі й переїхати до Лубен. Василь почав вчитися в духовному училищі (“бурсі”), котре...
- Барка Василь ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Барка Василь (1908-2003) Василь Барка (справжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет) народився 16 липня 1908 р. у селі Солониця Лубенського району на Полтавщині в козачій родині. Батько його служив у козачій частині, повернувся покаліченим із російсько-японської війни. Сім’я постійно бідувала, батько теслював, доглядав із трьома синами чужі...
- Жовтий князь – Василь Барка Василь Барка “Жовтий князь” У романі Василя Барки “Жовтий князь” відтворені реальні події і явища голодомору. Тема голоду в Україні 1932-1933 pp. – найболючіша оповідь В. Барки, якій він, крім поетичних творів, присвятив великі епічні полотна – романи “Жовтий князь” і “Рай”. За основу твору “Жовтий князь” письменник взяв спогади...
- Григорій Сковорода і Василь Барка Вплив Григорія Сковороди на Василя Барку вартий окремого коментарю. Багато критиків відзначає авторитетність, якщо не культовість, найвидатнішого барокового мислителя й поета України для Василя Костянтиновича, саме так – не меншою мірою на спосіб життя, ніж на творчість. Оксана Гринів відносить Барку (з психологічного боку) до типу сковородинської людини. Характеризуючи релігійність...
- Василь Барка про причини тоталітаризму Релігійне вчення Василя Барки вписано в конкретні історико-політичні й національні рамки. Крім опису Божого керівництва до спасіння, важливою часткою Барчиної науки постає викриття сатанинського задуму вигублення людства. На думку Барки, найбільший вплив темних сил на людину відбувається як шляхом фізичного тиску (переслідування, доноси, заслання, ув’язнення, смерть), так і духовної омани...
- Василь Барка про українську національну ментальність Більшість українських письменників хоч коли-небудь замислювалась над сутністю нашого національного характеру. Особливо ці роздуми й дослідження було загострено багатовіковим поневоленням нашого народу, його бездержавним й інколи провінційним статусом. Коли ми під цим кутом дивимось на творчість Василя Барки, то тут, попри народницькі симпатії митця, перш за все привертає увагу відсутність...
- Василь Барка про моральне вдосконалення людини Релігійне вчення Василя Барки міцно пов’язано з ідеєю морального І вдосконалення особистості. Біблія радить створити собі “нове серце”; ця обнова в самому національному характері здійснить вирішальну “перебудову”, від якої передусім залежить майбутня доля українського народу зокрема. Письменник мріє про “революцію” духовну, з перемогою над собою: якщо подолати звірство в серцях,...
- Зеров Микола Костянтинович Параду І По чорних днях, прожитих у чаду І сповнених труда і неспокою, Враз яблуком запахне над горою І усміхнеться власне Параду. Прославмо ж вечора легку ходу Над метушнею денною легкою, Зорю, розлиту повінню німою, Сухий ковил і вроду молоду. Тому, хто сам як вечір сутеніє, Хто нидіє в камінній летаргії,...
- Альохін Павло Костянтинович – характеристика літературного героя Альохін Павло Костянтинович – головний герой, є також персонажем оповідання “Агрус”, де дається його портрет: “…Чоловік років сорока, високий, повний, з довгим волоссям, схожий більше на професора чи художника, ніж на поміщика “. Закінчив університет, і хоча, як він каже, з виховання білоручка, а з нахилам кабінетний людина, тим не...
- Жолковский Олександр Костянтинович Жолковский Олександр Костянтинович (р. 1937) – літературознавець, лінгвіст, есеїст, прозаїк. В 60-70-і рр. – представник Московско-Тартуской семиотической школи. Емігрував у США. У цей час – професор славістики Університету Південної Каліфорнії. Автор статей структуралістського й постструктуралистского характеру, а також книги “”Блукаючі сни” і інші роботи” (М., 1992; 2-і, доп. изд. –...
- Зеров Микола Костянтинович Визначний літературознавець пореволюцінної України, блискучий і відважний критик та полеміст, лідер славетної плеяди поетів, званої “неоклясиками”, першорядний майстер сонетної форми і незрівнянний перекладач античної поезії. Народився 26 квітня 1890 року у місті Зіньків на Полтавщині. Батько його Кость був учителем, також займав посади в системі народної освіти. Микола Зеров учився...
- Педро Кальдерон де ля Барка Монолог Сигізмунда з драми “Життя – це сон” Педро Кальдерон де ля Барка Монолог Сигізмунда з драми “Життя – це сон” Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 Ох, я нещасний! Ох, я безталанний! Боже правий, змилостився, Заміни на ласку гнів! Чим тобі я завинив – Тим хіба, що народився? Безперечно, провинивсь я Саме...
- Педро Кальдерон де ла Барка На сільських і міських площах виступали мандрівні трупи, а при дворі короля ставили вишукані спектаклі, на які бувало витрачали більше грошей, аніж, як тепер би сказали, на першочергові соціальні програми. Театр супроводжував іспанців скрізь. На ярмарках ставилися комедії й жорстокі драми честі, що були особливо популярні серед збіднілого дворянства, яке...
- КАЛЬДЕРОН ДЕ ЛА БАРКА, Педро (1600 – 1681) КАЛЬДЕРОН ДЕ ЛА БАРКА, Педро (Calderon de la Ваrса, Pedro – 17.01.1600, Мадрид – 25.05. 1681, там само) – іспанський драматург. Життя найвидатнішого барочного драматурга Іспанії Педро Кальдерона де ла Барки Енао де ла Барреда-і-Ріаньо (таким є повне прізвище Кальдерона де ла Барки), здавалось би, дуже далеке...
- В. Барка “Жовтий князь”: Історична основа роману Історична основа роману, як автор її розкриває й пояснює? Сталінські події голодомору в Україні залишили глибокий слід у душі В. Барки, що сам його важко пережив, а потім спостерігав на Кубані в 1933-1934 роках. У його руки потрапила й зошит записів про трагедії сім’ї Катранников, що забезпечило вірогідність страшних картин...
- Віра в перемогу нового світу – за поезією В. Чумака – В. Еллана-Блакитного ВАСИЛЬ ЧУМАК – ВАСИЛЬ ЕЛЛАН-БЛАКИТНИЙ ВАСИЛЬ ЧУМАК, ВАСИЛЬ ЕЛЛАН-БЛАКИТНИЙ Віра в перемогу нового світу (за поезією В. Чумака і В. Еллана-Блакитного) Василь Чумак є одним із найцікавіших ліриків революційної доби. Поет з надзвичайною свіжістю почуттів передав визвольний порив і радість боротьби за національне і соціальне оздоровлення суспільства. Дмитро Павличко писав, що книжка “Заспів”, яка належить...