Бальзак і жанр історичного роману
Стіни мансарди пропускають зимовий холод. Дує із всіх щілин. Юнак кутається в стару шаль, що йому надіслала сестра, підбирає під себе змерзлі ноги, зігріває подихом почервонілі пальці рук і пише, пише… За роботою він забуває навіть про те, що голодно, а голодний він у цю зиму постійно. Батьки посилають йому дуже мало грошей. Вільно ж йому було братися за сумнівне ремесло літератора, відмовившись від поважної кар’єри юриста!
Батько його, Бернар Франсуа Бальзак, провінційний чиновник, що вибився із селян, заклав основу свого добробуту комерційними
Нехай він потерпів катастрофу, Бальзак не з тих хто вішає голову й відмовляється від мрії свого життя. Він почне всі спочатку й все-таки стане письменником і завоює “прекрасну жінку по імені Слава!” Взявшись знову за перо, Бальзак вирішив испробовать сили в жанрі історичного роману. Але він не пішов у далеку старовину. Він задумався над подіями останніх десятиліть у житті Франції. Велика революція кінця XVIII в. сміла сталими століттями режим монархії й відкрила нову епоху. Всі сили минулого ополчилися тоді проти молодої французької республіки. Стара Європа пішла на неї війною, а усередині країни підняла голову реакційна Вандея. Емігранти-аристократи перебиралися тайкома назад у Францію, переповзали через границю, підбурювали й роздмухували селянський заколот у Бретані. Збройний народ, загони людей у синіх мундирах відстоювали республіку. Темою роману Бальзак обрав один з епізодів громадянської війни в Бретані. Минуле, про яке він збирався писати, ще не охолонуло. Воно димілося, сочилося кров’ю, змушувало задуматися про подальші долі країни
До чого ж дійсно прийшла Франція наприкінці 20-х років XIX в.? Республіка задихнулася. Військова диктатура Наполеона на початку століття привела до імперії. Черги війн, вигар перемог, слава французької зброї й потім грандіозна катастрофа: поразка армії Наполеона в Росії. На уламках імперії за допомогою іноземної зброї була відновлена монархія Бурбонов. Режим реставрації. Знову на троні король. Знову маркізи й графи встановилися у своїх особняках і маєтках. Але чи встановилося разом з ними благоденство в країні? II чи не тріскотить по всіх швах ця реставрована монархія? Маркізи й графи змінюють свого титулованого голови перед відкупниками, лихварями. Погоня за насолодами, шалена пристрасть до грошей витісняють стародавні поняття про честь. Розпуста, продажність, підкупи панують у правлячих сферах і поступово заражають всю країну. Правителі Франції душать вільну думку. Король Карл X, що перемінив в 1827 р. на престолі свого брата жирного тихоню Людовика XVIII, лигається з єзуїтами. Усюди шастають агенти церкви, шпигуни, донощики
Як несхожа ця неприваблива картина на те царство Розуму й Справедливості, про яке мріяли колись великі філософи-просвітителі XVIII в., за яке боролися й гинули солдати революції! Невдоволення й розчарування все підсилюються в країні. Французи підхоплюють сміливі сатиричні пісеньки поета Беранже. Молоді шляхетні голови запалюються проповіддю Сен-Симона й Фур’є. Ці мислителі викривали у своїх книгах лад, заснований на нерівності й гнобленні, вони призивали до перерозподілу багатств, вірили в те, що капіталісти можуть добровільно віддати свої надлишки й перетворитися із власників в організаторів виробництва, що прагнуть до загального блага. Атмосфера невдоволення й протесту, віяння передодня революції захоплюють Бальзака, будять його думку. Він уже не колишній новачок-одинак, у нього чимало знайомих серед літераторів, художників, журналістів. Він читає всі новинки, бере участь у суперечках, усмоктує нові ідеї, що носяться ввоздухе.
У французькому мистецтві кінця 20-х років теж наростає революція. В 1827 р. поет Віктор Гюго опублікував передмову до драми “Кромвель”. Воно стало маніфестом прогресивного літературного руху’. І Бальзак готовий іти в бій разом з новаторами проти літературних консерваторів. Тепер він вуж не стане нудитися в полоні готових схем. Він повинен заговорити по-своєму, передати фарби того часу, про яке збирається писати, проникнути в дух історичних подій і дати їм власну оцінку
Він учиться в “шотландського чарівника” Вальтера Скотта майстерності історичного колориту. А щоб колорит цей вийшов у романі живий і достовірним, Бальзак їде в Бретань, вивчає ті місця, де йшла громадянська Війна, знайомить із учасниками й свідками подій
(1 votes, average: 5.00 out of 5)