Байка – твір художній, філософський, виховний (за творами Езопа та Івана Крилова)
Основоположником байки вважають античного раба-митця Езопа. Дійсно, мудрість його байок настільки глибока і невичерпна, що протягом багатьох століть нею користуються байкарі. Вони створюють нову форму для байки, завіршовують її, але не вважають за потрібне змінювати її зміст, який є довершеним, а тому вічним.
Розглянемо три байки Езопа, які прожили віки, і тепер у віршованій формі відомі під іменами інших байкарів, зокрема іменем російського письменника Івана Крилова: “Крук і лисиця”, “Мураха і Цикада” та “Лисиця і виноград”.
Байка “Мураха і Цикада” у Крилова названа “Бабка і Мураха”. Вже у зміні цієї
“Лисиця і виноград”. Ця байка розповідає нам про те, як Лисиця довгий час намагалася дістати виноград, який був надто високо, і вона так і не скуштувала його. Лисиця тоді сказала, що цей виноград ще зелений і пішла собі. Мораль Езоп розкрив дуже влучно і навіть афористично: “так і деякі люди не можуть досягти успіху через брак сили, а звинувачують у цьому обставини”. Цікаво те, що у байці Крилова наголошується на тому, що виноград був стиглий: “грона червоніли”.
Отже, ми бачимо, що байка – це твір не тільки мистецький, а ще філософський і виховний. Байка викриває вади людського характеру, а оскільки ці вади часто одні й ті самі незалежно від часу і простору, теми, ідеї, сюжети байок позичаються одними письменниками в інших. Для автора залишається основним одне: щоб байка працювала на виправлення людини. І виховує вона людину дуже обережно і ніжно: пропонуючи їй на розсуд поведінку тварин. Таким чином, ніхто не залишається ображеним, а хто хоче “почути”, про що каже автор, той “почує”.