“Багатство та розмаїття літературних явищ і національних літератур у середині 2-ї половини XX століття”
Друга половина ХХ століття характеризується кардинальними змінами у світовій культурній атмосфері. Пом’якшення відношень між Сходом і Заходом, стрімкий розвиток науки і техніки, популярність прогресивних поглядів у всіх сферах суспільного життя, освоєння людиною космічного простору – все це суттєво вплинуло на літературу того часу і сприяло загальному духовному піднесенню людства. Але це піднесення дещо заступав трагізм ядерною катастрофи та всесвітньої екологічної кризи. Ще одна велика подія, яка вплинула на літературу другої
Світовий прогрес минулого століття перед усім визначився розвитком західної культури і її розповсюдження у всьому світі, яка мала не тільки свої переваги, а й свої недоліки. З одного боку, люди отримали найсучаснішу техніку,
Постмодернізм являє собою загальну назву тенденцій у мистецтві і літературі, головними рисами яких є відображення деформованої дійсності, зруйнованої свідомості і задушливої атмосфери епохи. Він з’явився у 1917 році, а сам термін поширився наприкінці 60-х років спершу використовувався для означення стильових течій в архітектурі, які були спрямовані проти безликої і бездушної стандартизації та механізації, а потім – у живописі та літературі. Популяризації постмодернізму сприяли міркування таких філософів, як Ж. Дерріди, Ж. Батея, Ж. Ф. Ліотара та інші.
У той же період зростає популярність наукової фантастики, яка у своїх кращих зразках поєднується з прогнозами на майбутнє та реалістичним уявленням майбутнього. Письменники-фантасти намагаються висвітити загальні напрямки розвитку цивілізації, показати великий вплив наукових досягнень на життя суспільства, попередити про небезпечність приниження особистості і відповідальність людства за долю Всесвіту. Популяризації цього напрямку літератури сприяють твори талановитих письменників-фантастів, серед яких Д. Ацдайк, Д. Толкієн, Р. Шеклі, С. Лем, Р. Бредбері, А. і Б. Стругацькі та ін.
Разом з цим у літературі посилюється тенденція до поширення інтелектуалізму. Інтелектуалізм є умовною назвою літературної течії, пов’язаної з суттєвою перевагою інтелектуально-розмислових елементів образного мислення над емоційно-чуттєвими. Інтелектуалізація виявляється в посиленні уваги до глобальних філософських проблем, серед яких людина і світ, техніка і культура, прогрес і мораль, природа і цивілізація, а також у схильності персонажів до самоаналізу. У другій половині ХХ століття інтелектуалізм визначив розвиток, філософського роману, драми ідей, філософської лірики і притчі.
Ще одним з літературних напрямків, який відроджується у післявоєнні часи є екзистенціалізм. Екзистенціалізм – це напрям у філософії і модернізму, в якій джерелом художнього твору є сам митець, який відображає життя особистості і створює художню дійсність, яка розкриває таємницю буття взагалі.
Помітним явищем у світовій літературі другої половини XX століття став магічний реалізм – напрям, у якому гармонічно поєднуються елементи уявного та дійсного, фантастичного і реального, міфологічного та побутового, таємничого та ймовірного, вічності і повсякденного буття. Найбільш цей напрямок розвинувся в літературі латинської Америки, де представниками магічного реалізму були відомі письменники Ж. Амаду, Г. Гарсіа Маркес та інші.
Не менш активно розвивається і традиційний реалізм, який в ті часи набуває нових ознак. Зображення особистого буття поєднується з історичним аналізом, що зумовлено прагненням авторів усвідомити логіку соціальних законів. До традиційного реалізму можна вднести твори таких письменників, як Г. Белль, Е. М. Ремарк, В. Биков, Н. Думбадзе та інші. В той час у художній прозі помітне місце займає політична та філософська публіцистика.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)