Багатство розумового життя “нових людей”
Достоїнства й недоліки цього роману належать йому одному, на всі інші російські романи він схожий тільки внешнею своєї формою: він схожий на них тим, що сюжет його дуже простий і що в ньому мало діючих осіб. Роман “Що робити” не належить до числа сирих продуктів нашого розумового життя Він створений работою Сильного розуму; на ньому лежить печатка глибокої думки. Уміючи вдивлятися в явище життя, автор уміє узагальнювати й осмислювати їх.
Його непереборна логіка прямим шляхом веде його від окремих явищ до зовнішніх теоретичних комбінацій,
Як мислитель, він розуміє й, отже, прощає всі його відхилення від розумності, але, як діяч, як захисник ідеї, що прагне ввійти в життя, воно бореться із усяким неподобством і переслідує ирониею й сарказмом усе, що бременит
Дружина цього чиновника, Марья Олексіївна, хоче видати свою дочку, Віру Павлівну, за богатого й глупою нареченого, а Віра Павлівна, напроти того, тайкома від батьків виходить заміж за медичного студента Лопухова, що щоб женитися, залишає академію за кілька тижнів до закінчення курсу. Живуть Лопухови чотири роки мирно й щасливо, але Віра Павлівна закохується в друга свого чоловіка, медика Кірсанова, що також почуває до неї сильну любов. Щоб не заважати їхньому щастю, Лопухів офіційно застрелюється, а на самому з Росії й проводить кілька років в Америці. Потім він вертається в Петербург під ім’ям американського громадянина Чарльза Бьюмонта, жениться на дуже гарній молодій дівчині й сходиться самим дружнім образом з Кірсановим і його женою, Верою Павлівною, які, звичайно, давно шалі сьогодення значення самогубства
“Проникливий читач”, над яким дуже часто й суворо потішається м. Чернишевський, не має нічого загального з тим простим і нехитрим читачем, якого любить і поважає кожна пишуча людина. Якби Г. Чернишевському довелося зображувати нових людей, поставлених у положення Базарова, тобто оточених усяким мотлохом і ганчір’ям, те його Лопухів, Кірсанов, Рахметов стали б тримати себе майже зовсім так, як тримає себе Базарів. Але м. Чернишевському немає ніякої потреби надходити в такий спосіб. Він знає не тільки те, як думають і міркують нові люди, але й те, як вони почувають, як люблять і поважають один одного, як улаштовують сімейне й вседенне життя і як гаряче прагнуть на той час і до того порядку речей, при яких можна було б любити всіх людей і довірливо простягати руку кожному. Нові люди вважають працю абсолютно необхідною умовою людського життя, і цей погляд на працю становить чи ледве не саме істотне розходження між старими й новими людьми. Очевидно, отут немає нічого особливого.
Опираючись на свою улюблену працю, вигідний для них самих і корисний для інших, нові люди влаштовують своє життя так, що їхні особисті інтереси ні в чому не суперечать дійсним інтересам суспільства. Це зовсім не важко влаштувати. Варто тільки полюбити корисна праця, і тоді все, що відволікає від цієї праці, буде здаватися неприятною помехою: чим більше ви будете віддаватися вашій улюбленій корисній праці, тим краще це буде для вас і тем краще це буде для інших. Тому хто любить працю, той, діючи у свою користь, діє на користь людства; хто любить працю, той свідомо любить самого себе, той у самому собі любив би всіх інших людей; якби тільки не було на світі таких панів, які мимоволі або навмисне заважають усякій корисній праці
Нові люди трудяться й бажають своїй праці простору й розвитку; у цьому бажанні, що становить найглибшу потребу їхнього організму, нові люди сходяться з усіма мільйонами всіх працюючих людей земної кулі, усіх, хто свідомо або несвідомо молить бога й просить ближнього, щоб не заважали йому трудитися й користуватися плодами праці. Нові люди не грішать і не каються; вони завжди міркують і тому роблять тільки помилки в розрахунку, а потім виправляють ці помилки й уникають їх у наступних викладеннях
У нових людей добро й істина, чесність і знання, характер і розум виявляються тотожними поняттями; чим розумніше нова людина, тим він честнее, тому що менше помилок вкрадається в розрахунки. У нової людини немає причин для розладу між розумом і почуттям, тому що розум, спрямований на улюблену й корисну працю, завжди радить тільки те, що згідно з личною вигодою, совпадающею із щирими інтересами людства й, отже, з вимогами самої строгої справедливості й самого лоскітливого морального почуття
Основні особливості нового типу, про які я говорив дотепер, можуть бути сформульовані в трьох головних положеннях, що перебувають у самому тісному зв’язку між собою.
Нові люди пристрастилися до загальнокорисної праці.
Особиста користь нових людей збігається з общею пользою, і егоїзм їх уміщає в собі саму широку любов до людства. ІІІ. Розум нових людей перебуває в самій повній гармонії з їхнім почуттям, тому що ні розум, ні почуття їх не перекручені хроническою враждою проти інших людей. А все це разом може бути виражене ще коротше: новими людьми називаються мислячі працівники, що люблять свою роботу.
Розвиток і остаточне вдосконалення майстерні (Віри Павлівни) описані м. Чернишевським дуже ясно, докладно й з тою сознательною любов’ю, що подібні установи природно вселяють йому як фахівцеві із частині соціальної науки. У практичному відношенні цей опис майстерні, що дійсно існує або ідеальної – однаково, становить, може бути, саме чудове місце у всьому романі.
Найголовніші підстави в пристрої майстерні Віри Павлівни полягали в тім, що прибуток ділився нарівно між всіма робітницями й потім витрачався самим економічним і розважливим образом: замість декількох маленьких квартир наймалася одна більша; замість того щоб купувати їстівні припаси по дріб’язках, їх купували оптом. Для особистого життя Віри Павлівни пристрій майстерні й колишнім працям по уроках важливі в тім відношенні, що вони обгороджують неї в очах читача від підозри в розумовій порожнечі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)