Багатство людської душі, краса і щирість людських почуттів у “Книзі пісень” Петрарки
УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8 КЛАС
II семестр
ЗЛЕТ ЛЮДСЬКОГО ДУХУ В ЛІТЕРАТУРІ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ
УРОК № 51
Тема. Багатство людської душі, краса і щирість людських почуттів у “Книзі пісень” Петрарки
Мета: проаналізувати сонети з “Книги пісень”; працювати над виразним читанням поезій напам’ять; пояснювати вибір сонета; розвивати навички публічного виступу, виховувати критичне ставлення до людських недоліків.
Обладнання: збірка сонетів Петрарки “Канцьонєре”; кросворд.
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація
1. Кросворд “навпаки”.
Завдання: придумати запитання до слів у кросворді.
Відповіді:
1) Місто, у якому вивчав право в університеті Петрарка.
2) Ліричний вірш, що складається із 14 рядків: двох чотиривіршів та двох тривіршів.
3) Місце, де був увінчаний Петрарка як поет та історик.
4) Місто, про відродження якого мріяв поет.
5) Жінка, на честь якої були написані вірші Петрарки.
6) Яким вінком був увінчаний поет?
7) Місто, в якому помер Петрарка.
8) Місто, в якому народився поет.
2. Читання учнями сонетів Петрарки напам’ять.
Пояснення вибору саме цієї поезії.
II.
1. Слово вчителя
– Вам уже відомо, що головна тема поезій Петрарки з “Книги пісень” – це оспівування кохання до Лаури. Але, окрім цих поезій, у збірці є ще й інші, присвячені темі патріотизму, поета і поезії, недосконалості людської натури. Ми б збіднили власне уявлення про творчість Петрарки, якби не звернули уваги на інші його сонети.
2. Читання та аналіз сонетів
СОНЕТ № 7
Обжорство, леность мысли, праздный дух
Погубят в людях доброе начало:
На свете добродетелей не стало,
И к голосу природы смертный глух.
На небе свет благих светил потух –
И жизнь былую форму потеряла,
И среди нас на удивленье мало
Таких, в ком песен не скудеет дух.
“Мечтать о лавре? Миру поклоняться?
От философии протянешь ноги!” –
Стяжателей не умолкает хор.
С тобой, мой друг, не многим по дороге:
Тем паче должен ты стези держаться
Достойной, как держался до сих пор.
Запитання:
– Які людські недоліки критикує поет у сонеті?
– Якими словами описує автор недосконалість людського суспільства?
– Що радить своєму другові, читачеві поет?
(“С тобой, мой друг, не многим по дороге:
Тем паче должен ты стези держаться
Достойной, как держался до сих пор”.)
– А як вважаєте ви?
“Чи варто плекати у собі чесноти, вчитися, працювати над собою, коли інші не поділяють такої точки зору?”
Метод ПРЕС
1. Я вважаю… (позиція).
2. Тому, що… (пояснення).
3. Наприклад,… (докази, аргументи).
4. І тому… (висновок).
СОНЕТ № 1
Вы, внемлющие в звуках строф моих
Томлениям, что сердце мне терзали
В те дни, как отрасти юность волновали
И я еще не знал забот иных,-
Пусть пестрый мой, волнующийся стих,
Дитя слепых надежд слепой печали,
Найдет у тех, кто то же испытали,
Дань жалости, а не попреков злых!
Ведь понял я: давно меня народ
За суету обрек на поношенье,
Да я и сам собою устыжен.
Таков итог тщеславья и забот:
Раскаянье, да стыд, да разуменье,
Что все соблазны мира – краткий сон.
Запитання:
– В якому віці, на вашу думку, поет написав цей сонет? (У зрілому віці, бо поет згадує юність, що промайнула.)
– Якими словами поет згадує свою юність?
(“Томлениям, что сердце мне терзали В те дни, как страсти юность волновали Ия еще не знал забот иных”.)
– Назвіть художні засоби, які використовує автор для створення образу свого вірша? (Епітети – “пестрый, волнующийся стих”, метафору – “дитя слепых надежд, слепой печали”.)
– Якого висновку доходить поет? (“Что все соблазны мира – краткий сон”.)
– Чому Петрарка саме цей сонет вирішив зробити першим у збірці “Канцоньєре”? (Цей сонет – звертання до читачів, в якому автор віддає на розсуд шанувальників його творчості плід своєї багаторічної праці. Поет сподівається, що його вірші знайдуть відгук у душах читачів, свідомо принижує свої достоїнства, демонструючи лише у кінці сонета особисту життєву мудрість.)
III. Підсумок уроку
“Продовжте речення”
– “Петрарку вважають поетом-гуманістом, тому що…”
– “Головні теми “Книги пісень”” – це…
– “Сонет – це…”
IV. Домашнє завдання
Розпочати читання роману Сервантеса “Дон Кіхот” (I ч.).