Бабуся-служниця – утілення християнських засад життя (“Інститутка” Марка Вовчка)
Із-поміж персонажів повісті з великою любов’ю змальовує письменниця бабусю, служницю пана. Була вона “старесенько-старесенькою, – аж до землі поникає, та вся усенька зморщена”, але не звільнили її від роботи. І біля печі допомагає, і в саду працює.
А вже лагідна, привітна та добра з усіма! “Зозуленько”, “любко”, “голубко”, “панночку” – звичні для неї звертання.
Хоч і кріпачка, хоч і підневільна, та має бабуся почуття власної гідності. Навіть у присутності панночки-інститутки поводиться спокійно та впевнено.
Вистачає у старенької і сил, і мужності втішати тих, хто поруч з нею: “Годі, голубко”, – звертається бабуся до Катрі, – “чого нам дуже тривожитись?”
Усі люди змарніли від знущань панночки, тільки бабуся залишилася величною. Як не кричить на неї пані, не лякається бабуся. Не втратила стара кріпачка почуття людської гідності, урівноваженість навіть тоді, коли пані лютувала на неї за те, що вона дала яблучок кріпацьким
Терпить бабуся свавілля панські, і інших навчає. Бо, вважає, Господь терпів на цій грішній землі ні за що, і всі повинні наслідувати його приклад. “І терпітиму, пташко!” – спокійно відповідає старенька.
Тягнуться до неї люди, мов до матері, бо сяє бабуся любов’ю.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)