АРХІЛОХ – ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ

ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ

АРХІЛОХ

Коли читаєш вірші давньогрецьких поетів, мимоволі розумієш, що за декілька тисяч років люди не так уже й змінилися. Хто разом із давньогрецьким поетом Архілохом не міг би вигукнути: “Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять – / Ти ж відважно захищайся, з ворогами позмагайсь”?..

Архілох знав, що казав, бо він, син аристократа й рабині, змушений був покинути свій рідний острів Парос і поневірятися світами, заробляючи на хліб небезпечною професією найманця. Він і загинув як воїн у бою.

Здавалося

б, що поет-воїн мав би обрати за взірець для своїх віршів героїчні поеми Гомера. Однак Архілох жив уже в іншу епоху. Він був не гомерівським героєм, а звичайною людиною, яка має тільки одне життя, і не хоче розлучатися з ним. Можливо, саме це приваблювало давніх греків у віршах Архілоха: вони впізнавали себе, свої радощі, прикрощі та страхи. Архілох творив на межі двох епох – давньої, героїчної (добиГомера), і нової, авантюрно-прагматичної. Чи не вперше у світовій літературі він відчув, що людина – лише маленька піщинка у вихорі земного життя. Тож не дивно, що після смерті поета співвітчизники шанували
його як напівбога. Земляки спорудили на честь Архілоха святилище, руїни якого можна побачити й нині…

Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять –

Ти ж відважно захищайся, з ворогами позмагайсь.

Хай на тебе скрізь чатує ворожнеча – завжди будь Непохитне.

Переможеш – не хвались відкрито цим,

Переможене – удома в самотині стримуй плач,

Радість є – радій не надто, є нещастя – не сумуй

Понад міру. Вмій пізнати зміни в людському житті.

Всі шляхи богам відкриті – Мов підкошені падуть.

Часто з чорної землі І тоді за лихом лихо

Піднімають горем вбитих, Гне їм спину, і вони

А не раз по волі їх Йдуть по світу жебраками

Самовпевнені і горді, Без думок і без мети.

Хліб мій на списі замішений; теж і вино я на списі

Маю ісмарське, і п’ю, спершись на списа також.

В горі невтішному всі заніміли, Перікле, сьогодні,

Сумно за нашим столом, місто затихло в журбі.

Хвилі бурхливі таких благородних людей поховали –

Біль непомірний тепер стискує наші серця.

Та пам’ятайте про те, що від горя жорстокого захист

Нам дарували боги – стійкість твердої душі.

Лихо зрадливе не спить, а чатує на кожного пильно:

Нині ридаємо ми, ятриться рана у нас,

Завтра – на інших черга, то ж візьміть себе в руки скоріше,

Мужніми будьте, терпіть, сльози облиште жінкам.

Переклади А. Содомори

1. Як ви розумієте вислови “вмій пізнати зміни в людському житті”, “стійкість твердої душі”? Обгрунтуйте свою точку зору. 2. На стінах дельфійського оракула було викарбовано: “Міра понад усе”. Чи суголосне це висловлювання віршам Архілоха? Наведіть приклади з тексту. 3. Яким бачить справжнього чоловіка Архілох? 4. Що, з точки зору Архілоха, керує людською долею і що дасть людині “від горя жорстокого захист”? 5. Чи можна вірші поета назвати філософськими? Чому? Чи можемо ми скористатися порадами Архілоха?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

АРХІЛОХ – ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ