Аналіз змін у духовному світі рядової людини в романі “Розгром”
Майже всі майстри слова початку 20-х рр. присвячували свої добутки актуальній темі громадянської війни. Головним героєм у цих утворах виступає народ. Провідним конфліктом служила класова боротьба двох мирів: білих і червоних. Романи Д. Фурманова Чапаєв (1926 р.) про людей відомої 25-й Чапаевской дивізії й про легендарного героя революції Василие Івановичеві Чапаєві; А. Серафімовича Залізний потік (1924 р.), про історію Таманського походу; А. Фадєєва Розгром (1926 р.), де зображений процес становлення нової людини в революції. Ці добутки поклали початок
У Фадєєва герої звичайні. Найбільш сильне враження в Розгромі робить глибокий аналіз викликаних громадянською війною змін у духовному світі рядової людини. Наочно про це говорить образ Морозки. Іван Морозка був шахтарем у другому поколінні. Дід його орав землю, а батько добував вугілля. Із двадцяти років Іван катав вагонетки, матюкався, пив горілку. Він не шукав нових шляхів, ішов старими: купив сатинову сорочку, хромові чоботи, грав на гармошці, бився, гуляв, крав заради бешкетництва овочі
Сидів у в’язниці
Нашкодивши на баштанах, він боягузливо втік, але після кається й сильно переживає. Гончаренко захистив Морозку на зборах, назвав його бойовим хлопцем і поручився за нього. Морозка заприсяг, що кров свою віддасть по жилці за кожний із шахтарів, що готово до будь-якого покарання. Його простили
Коли Морозке вдається на переправі заспокоїти людей, він відчув себе відповідальною людиною. Він зміг організувати мужиків, і це йому було приємно. У загоні шахтарів Морозка був справним солдатом і вважався гарною, потрібною людиною
Він навіть намагається боротися зі страшним бажанням запити, розуміє, що є краса зовнішня, а є справжня, щиросердечна. А задумавшись про це, зрозумів, що він обманутий у колишнім житті. Гульня й робота, кров і піт, а спереду не видно нічого гарного, і йому здалося, що все життя він намагався вийти на пряму, ясну й правильну дорогу, але ворога, що сидить у ньому самому, не зауважував. Такі люди, як Морозка, надійні, вони можуть самостійно приймати рішення й здатні до каяття. І хоча в них слабка воля, підлості вони ніколи не зроблять. Вони зуміють знайти вихід з будь-якого, навіть самого безвихідного положення
Тільки перед героїчною загибеллю Морозка зрозумів, що Мечик гад, боягузливий гад, зрадник, що думає тільки про себе, і спогад про близьких, дорогих людей, які їхали за ним, змусило його піти на самопожертву. У добутках про
Громадянській війні важлива думка, що перемагає часто не той, хто совестливее, м’якше, отзивчивей, а той, хто фанатичнее, хто бесчувственней до страждань, хто більше підданий власній доктрині
У цих добутках піднімається тема гуманізму, що нерозривно пов’язана з почуттям громадянського обов’язку. Командир Левинсон забрал єдину свиню в бідняка-корейця, застосовуючи зброю, змусив рудого хлопця лестощі у воду за рибою, дав добро на змушену смерть Фролова. Все це заради порятунку спільної справи. Люди придушували особисті інтереси, підкоряючи їхньому боргу. Цей борг калічив багатьох, роблячи їхнім знаряддям у руках партії. У підсумку люди черствіли, переходили грань дозволеного
Відбір людського матеріалу веде й сама війна. Частіше гинуть у боях кращі Метелиця, Бакланів, Морозка, що зумів усвідомити значимість колективу й придушити свої егоїстичні устремління, а залишаються такі, як Чиж, Піка й зрадник Мечик. Нескінченно шкода всіх адже народ утвориться не в підсумку відбору, вибраковивания, відсівання, тому Марина Цветаева, говорячи про громадянську війну, волає до небес і з невимовним болем пише такі рядки:
Усе рядком лежать
Не развесть межею
Подивитися: солдат
Де свій, де чужий,
Білий був червоним став,
Кров почервонила,
Червоним був білим став,
Смерть побілила
(1 votes, average: 5.00 out of 5)