Аналіз вірша Івана Франка “Сікстинська Мадонна”
Картина “Сікстинська Мадонна” чудового італійського художника Рафаеля надихнула на створення сонета українського художника слова Івана Франка. Використавши саме таку ліричну віршовану форму поет талановито передав сокровенні відчуття від образу Мадонни, у котрій гармонійно поєднано земне та небесне начало.
В сонеті висловлено думку про те, що сила високого мистецтва має безмежну владу над почуттями людей. Картина Рафаеля змусила Франка ще раз в цьому переконатися.
Ліричний герой сонета зачарований красою Мадонни. Він возвеличує
В поезії помітні атеїстичні мотиви, але водночас є натяк на те, що автор розуміє вищі сили як втілення добра і краси, як наприклад, в образі Мадонни – “хоч не знайшов для себе богів на небесах, цій – поклониться, як богині”. Свята жінка захоплює поета там, що в ній поєднується небесна чистота і земна щира краса та доброта. Вона водночас недосяжна і зрозуміла поетові.
Мадонна є втіленням жінки-матері і музи, що надихає на творчість.
Тема сонета: захоплений опис Сікстинської Мадонни з однойменної картини Рафаеля.
Ідея: справжня краса невіддільна від добра; возвеличення матері-жінки; непереборний вплив мистецтва на душу людини.
Художні засоби: риторичні запитання, емоційні оклики, звертання.
Ліричний герой: захоплена красою людина, яка перебуває під сильним впливом мистецтва. Але герой не просто захоплюється Мадонною, а готовий боронити світлий образ, що видно з перших рядків сонету: “Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той безбожник”. Майже гнівно звучить запитання, що тільки підтверджує щирість відчуттів. Герой не розуміє, як можна байдуже дивитися на цю картину, для нього це рівносильно байдужості до мистецтва взагалі.
Сонет цікавий за формою, глибокий за суттю. Помітно, що Іван Франко пройнявся італійським мистецтвом, адже тема його твору – картина італійського художника, а форма твору – зароджений в Італії сонет. Подібно до Великих Данте та Петрарки Іван Франко прославляв ідеалізовану жіночність.
(3 votes, average: 3.33 out of 5)