Аналіз вірша Івана Франка “Декадент”
Вірш “Декадент” – гідна відповідь творчої людини на образу. Літературний критик Щуратов звинуватив Івана Франка в декадентстві, вгледівши в його “Зів’ялому листі” песимістичні, занепадницькі мотиви. Поет не погоджувався з такою думкою про себе, адже не належав до байдужих, зневірених людей, якими були справжні декаденти. Звичайно, Франко визнавав, що сумні настрої присутні в його творчості, але він завжди вірив в людські сили, в краще майбутнє. У кожної людини трапляються складні моменти в житті, і саме за такий момент вхопився
У цьому вірші Франко не просто відмовляється від ярлика декадента, а й розкриває антинародну суть декадентської літератури, що суперечить істинному призначенню поета. Адже, на думку Франка, поет завжди повинен бути з народом, служити йому. “Який я декадент? Я син народа”, – запевняє нас Іван Франко. Митець відчував себе частиною великого народу, а отже розділяв його радість та біль. А своїми головними пріоритетами вважав працю, щастя та свободу.
Якщо представники декадентства уславляють минуле, буквально живуть ним, то поети від народу дивляться в майбутнє, працюють задля нього.
Іван Франко в поезії “Декадент” застосовує різні художні засоби, зокрема іронічні метафори: “гірке й квасне ковтаю; з п’ющими за пліт не виливаю”. Важливу роль у вірші грають риторичні запитання, емоційні вислови, навмисно занижена лексика. Слово “декадент” зустрічається у вірші тричі у вигляді запитання. Вперше воно передає емоції здивування. Вдруге – гірку досаду. А втретє звучить гнівно-іронічно.
Проти декадентської літератури Франко виступив не тільки у вірші “Декадент”, а й в статті “З чужих літератур”. Поет звинувачував декадентів у надмірній зацикленості на собі, визнанні лише власних естетичних законів.
Іван Франко знав і щасливі миті, і жахливі дні самотності та журби, але завжди залишав місце в душі для надії. Митець був провісником нової доби, “вічним революціонером”, котрий вірить в перспективу своєї країни. Франко не зрікався своїх ідеалів та не піддавався занепадницьким настроям, тому звинувачення в декадентстві було просто смішним. Поет гідно відповів на звинувачення літературного критика, довівши свою правоту та викривши декадентську літературу. Вірш “Декадент” написаний у публіцистичному стилі та увійшов до збірки “Поклони”. Автор у творі змальовує образ справжнього народного поета, який дивиться у майбутнє, а не сумує за минувшиною.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)