Аналіз твору “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського
Повість “Тіні забутих предків” було створено М. Коцюбинським у 1911 році на основі вражень від життя карпатських гуцулів, їхніх звичаїв та обрядів, оригінальності мислення та світосприйняття. Їхнє життя проходить посеред первозданної краси природи – зелені гори, бурні річки, пишні полонини, на яких вони пасуть отари овець. Письменника вразило те, що гуцули навіть у ХХ столітті залишалися язичниками, сприймали природу як живу, населену духами, добрими та злими.
Сюжет повісті простий: Марічка Гутенюк та Іван Палейчук покохали одне
Та справжньою прикрасою твору є не історія гуцульських Ромео та Джульєтти, а насамперед неповторна атмосфера та колорит гуцульського світу. Це й одухотворена природа, і поезія народних говірок,
Марічка – то дитя казкового світу гуцульських співанок. Її пісні народжувалися з усього, що її оточувало – сонце, небо, гори, рослини, і під чарівні звуки Іванової сопілки всі вони оживали, набували сили. В уявленнях про світ тут сплітається в одне християнство та язичницькі вірування. Іван – то дитя гір та високих смерек, густих лісів та зоряного неба, посеред якого горить найяскравіша зірка – їхнє з Марічкою кохання.
Багата палітра життя Гуцульщини – неповторна говірка, пісні, звичаї та обряди, краса гір, полонин, Черемоша, долин, сіл, житла, хатнього начиння та вбрання – у всій повноті віддзеркалилися у повісті “Тіні забутих предків”. Вона не лише дала авторові матеріал для сюжетної канви твору, а й послужила його композиції, підказала авторові поетичні засоби творення образів. Адже, як і в реальному житті горян, так і в повісті, незримо сплітаються дійсність і вигадка, реальне і фантастичне.
“Тіні забутих предків” – модерний твір, в якому яскраво простежується імпресіоністична манера подачі матеріалу. Хоч сюжет охоплює невеличкий відрізок часу – життя Івана Палійчука, проекція часу насправді набагато ширше. Можна визначити три часові площини відповідно до культурних шарів, наявних у творі. Перший – це сучасна для оповідача дійсність, побут та світогляд гуцульського села кінця ХІХ – початку ХХ століть, яскраво змальована М. Коцюбинським у деталях. Другий – шекспірівський ідеал кохання, яким просякнуте все людське життя, яке підноситься над смертю та облагороджує людину. Третій – то доба дохристиянських народних вірувань, що повертає людину до її первісного єднання з природою.
Основні теми, які розробляє Коцюбинський, – життя та смерть, людина та природа, кохання та ненависть, язичництво та християнство. Простота побудови, глибина розуміння проблеми та майстерність письменника вражають. Усе це якнайкраще сприяє втіленню наскрізної ідеї повісті – неможливо існувати без глибинного зв’язку з віковою культурою свого народу, бо без неї людина перестає бути собою, втрачає себе. Єдине спасіння – дослухатися до голосів непевних тіней забутих предків – голосів природи, що здатні розбудити душу.