“Аналіз поеми “Реквієм” Анни Ахматової”
Поема “Реквієм” є одним з основних досягнень спадкоємиці “Срібної доби” Анни Ахматової, де вона різко піддає критиці диктатуру сталінізму як неприйнятну форму державного варварства. Написати цей твір поетесу спонукали події з сімейного життя. Її двох мужчин, чоловіка та сина, заарештували за підозрою членства в антирадянському гуртку. Згодом синові інкримінували участь в терористичній організації антирадянського спрямування в Ленінградському виші. Таким чином основним джерелом цієї поеми був досвід безсонних днів і ночей,
У пролозі описується розколена тюремним муром країна, по різні боки якого знаходяться засуджені та їх рідня. Перший вірш зображає арешт. Вірші з другого по дев’ятий є відображенням внутрішнього життя головної героїні після арешту її сина. Апогеєм є вірш “Розп’яття”. Біль матері, котра пережила
“Реквієм” Анни Ахматової є піснею-плачем за знівеченими долями тисяч людей. Читачу відкривається картина сталінських репресій, де факти дійсності переростають в образ світу, що подібний до царства плачу та скорботи.