Аналіз фейлетону “Усипка, утечка, усушка й утруска” Остапа Вишні
Свою творчість Остап Вишня почав з політичних памфлетів та фейлетонів і написав іх кілька сотень.
Фейлетон “Усипка, утечка, усушка й утруска” вперше надрукований 24 грудня 1922 року в газеті “Вісті ВУЦВК” і спрямований проти розкрадачів народного добра.
Взагалі, фейлетон, як і всякий газетний жанр, – річ недовговічна: відгукнувся “на злобу дня”, висміяв конкретні факти, виконав свою функцію – і в архів. Але з даним фейлетоном Вишні трапилося по-іншому. І через більш ніж півстоліття він виявився актуальним, бо порушив
Остап Вишня спрямовує жало сатири проти тих, хто наживається на народному добрі, прилаштувавшись десь у “теплому” містечку – на базах, транспорті і т. п., прийшовши до “комунізму для окремо взятої особи (чи осіб!)”.
Письменник дає фейлетонові підзаголовок “Теорія” і наслідує форму наукового
Характеризуючи чотири найулюбленіших і наймодніших слова на господарському фронті – “усипка”, “утечка”, “усушка” й “утруска”, – гуморист вдається до метафори (“квітнуть ті чотири “у”, ростуть”, “чіпкі їхні парости увивають і торги, і “хози”, і “проди”), яскравих порівнянь – “як казкові богатирі” і “як тропічні ліани”, “як хміль колись увивав Плюшкінів тин”, і вживає ряд синонімів (“квітнуть”, “ростуть”) та фі гур перерахування (“не днями й не часами, а хвилинами”; “ростуть і вниз, і вгору, й усіма сторонами”; “вкорінюючись і розгалуджуючись, силкуючись укрити”).
Далі письменник використовує ораторський прийом звернення уваги, “оживлення” тексту, вводячи питальні та односкладні стверджувальні речення: “Що ж воно є ті знамениті “у”? Розберемось”. Розмовно-просторічні інтонації (“що ж воно є”) знову ж таки наближають до читача.
Характеристику “наукових понять” автор починає з “усипки” і пояснює її за допомогою способу контрастів: у даному випадку слово означає не “насипать”, а “висипать”, це “речівник не живий, а розумовий, духовний…”. Далі Вишня іронічно відзначає такий парадокс: “усипка” – “дуже тонка штука і пролазить через найменші пори. Бували випадки, коли усипка проходила залізо”. Це вже з області фантастики, але в тому-то й річ, що розкрадачі іноді вдаються до таких хитрощів, що в них і “борошно або цукор… може “усипатися” з залізного або крицевого герметично злютованого посуду… Хоч здохни, а на покладений відсоток висиплеться…” А справа в тому, що дійсно передбачається певний відсоток втрат продуктів і матеріалів при транспортуванні та зберіганні. Але в кмітливих завідувачів ніколи не буває такого, щоб той відсоток “на усипку” не був використаний, навіть в ідеальних умовах зберігання.
Каламбур “усипка може переходити в засипку” нагадує злодіям, що арифметичні вправи по перерахуванню відсотків державного майна до своєї кишені може закінчитися погано – “засипкою”, тобто викриттям.
Й ущиплива примітка від автора: “Од себе тільки пошкодуємо, що останнього часу не дуже часто усипка в засипку переходить”.
Наступне поняття – “утечка” – пояснюється Остапом Вишнею дуже дотепно, через омонімічні корені слів “тікати” і “текти” (“витікати”), приказки та фразеологічні звороти (“конем не наздоженеш”, “лиха личина”, “собака-шукач не наздожене”) та інші комічні засоби.
Ось письменник малює чудову комічно-фантастично-алегоричну картину: “От іде собі спокійно так та лагідна нафта яким-небудь переліском. Зирк у вікно – краєвид підходящий… Ростуть-ростуть у неї ноги, ростуть-ростуть. Потім як дремене – і нема.
До станції приїздить потяг – нема нафти: втекла”.
Підсумок – традиційний. Якщо “на якім-небудь складі утечка сильно вже розбунтується”, то тоді починають тікати завскладами та заввідділами.
Третій термін – “усушка”. Про неї автор відразу ж іронічно зауважує, що “усихають майже завжди найсухіші речі: мануфактура, шкіра, суха садовина, городина і т. ін.”. І від усихання отих “сухих речей” часто завскладами “починаютьрозбухати>>. Аякщо “усушка переходить в пошесть”, “тоді можуть усихати цілі галузі народного господарства, цілі країни, а розбухає тільки невеликий гурт населення”. Які яскраві гіперболи!
Про “утруску” Остап Вишня говорить коротко: це ” хтось когось, чи хтось щось утрушує. Чи щось само втрушується…” Висновок, як завжди, категоричний: такі зловживання повинні закінчуватися “трусом”, тобто обшуком, арештом і конфіскацією.
З усіх цих “теоретичних” розмірковувань фейлетоніст пропонує “практикам” вибивати “клин клином”: самих злодіїв “трусонути”, “всипати їм і посадити їх на усушку”.
Так гострим сатиричним пером Вишня розвінчав “державних мужів” – злодіїв, які прикривали свої ганебні справи фальшивими актами про “усипку, утечку, усушку й утруску” і наживалися за рахунок народного добра.
Отже, навіть у такій жанровий формі, як малий фейлетон, Остап Вишня за допомогою майстерно використаних художніх засобів творення комічного змалював широку картину життя, засудив вади та недоліки, які заважають добробуту чесних трудівників.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)