Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Агата Крісті Знахідка у Бібліотеці
Агата Крісті Знахідка у Бібліотеці
Агата Крісті
Знахідка у Бібліотеці
Повість
Місіс Бентрі снилося, ніби на виставці квітів її горошок посів перше місце.
Вікарій, у сутані й стихарі, вручав у церкві нагороди. Повз вікарія пройшла в купальнику його дружина. Але так уже ведеться у снах, що це не викликало в парафіян ніякого осуду, хоч наяву було б зовсім навпаки. Місіс Бентрі; розкошувала в своєму сні. ft завжди тішили такі передранкові видіння. Та от біда – їх щораз уривав вранішній чай.
Десь у глибині ‘свідомості місіс Бентрі відбивалися хатні звуки цієї пори.
Внизу, у вітальні, хтось відчиняв важкі дерев’яні віконниці. Місіс Бентрі це чула й ніби не чула. Ще з півгодини долинатимуть звичайні хатні звуки – обережні, притлумлені, не дратівливі, бо добре знайомі. їх завершать швидкі, впевнені кроки в коридорі; зашелестить сукня з вибивного ситцю, ніжно дзеленькне чайний прибор на таці, коли й’ поставлять на столик за дверима,
Уві сні місіс Бентрі насупилася. Крізь дрімоту промкнулося щось незвичайне для цієї пори й насторожило її. Кроки. Поквапні кроки в коридорі. Але чому так рано? її вухо мимоволі чекало, коли дзеленькне порцеляна… І не дочекалось.
Натомість у двері постукали. Машинально, ще не прокинувшись від сну, місіс Бентрі гукнула:
– Увійдіть! Двері. відчинилися. Зараз забряжчать кільця на карнизах.., Але кільця не забряжчали. Із зеленої кімнатної сутіні долинув голос Мері, здушений, істеричний:
– Мадам! О мадам! Там, у бібліотеці… труп! І дівчина, нестямно заридавши, кинулася з кімнати. Місіс. Бентрі сіла в ліжку. Або в її сні стався якийсь дивний поворот, подумала вона, або…
– Не може бути, – вголос промовила місіс Бентрі; – Це мені приверзлося.
І все ж таки вона дедалі дужче переконувалася, що це не сон, і Мері, її старша, найвихованіша покоївка, таки вигукнула оті неймовірні слова.
Місіс Бентрі ще якусь хвилину розмірковувала, а тоді почала ліктем будити чоловіка:
– Артуре! Артуре, прокинься! Полковник Бентрі щось буркнув і перевернувся на другий бік.
– Прокинься, Артуре! Ти чув, що вона сказала? – А чого ж! – непевно кинув полковник. – Я цілком згоден з тобою, Доллі. – І вмить знов заснув. Місіс Бентрі заходилася термосити його.
– Та послухай же, що сказала Мері: у бібліотеці труп! – Е-е, як? – У бібліотеці труп! – Хто сказав? – Мері.
Полковник Бентрі нарешті прочумався.
– Дурншц, стара! Тобі приснилось.
– Та ні ж бо! Спершу я й сама так подумала. Але вона справді заходила і сказала, що в бібліотеці труп! – Заходила Мері й сказала, що в бібліотеці труп? – Так.
– Та не може бути! – здивувався полковник Бентрі.
– Авжеж. Звичайно, не може бути, – непевно промовила місіс Бентрі й, опанувавши себе, додала: – А чого ж Мері сказала, що він там є? – Не могла вона такого сказати.
– Сказала! – То ти, мабуть, усе вигадала! – Нічого я не вигадувала.
Полковник Бентрі остаточно прокинувся й вирішив у всьому розібратися. Почав він дуже лагідно:
– Доллі, тобі все приснилося. Це через детективне оповідання “Зламаний сірник”, яке ти читала. Пригадуєш, там лорд Едгбастон знайшов на килимку перед каміном труп чарівної блондинки? У книжках трупи завжди, трапляються в бібліотеках. А от у житті я про таке не чув.
– То, може, зараз почуєш, – мовила місіс Бентрі. – Так чи так, Артуре, а ти повинен піти й подивитись.
– Та, їй-Боїу, Доллі, це тобі наснилось. Так часто буває – прокидаєшся, і здається, ніби все те діялося з тобою насправді.
– Але ж мені снилося зовсім інше – виставка квітів, вікарієва дружина в купальнику… – Місіс Бентрі підхопилася з ліжка й розсунула штори. Спальню залило світло чудового осіннього дня. – Мені не приснилося, – рішуче заявила вона. – Артуре, негайно вставай! Піди вниз і все з’ясуй.
– Ти хочеш, щоб. я зійшов униз і спитав, чи є в бібліотеці труп? Щоб на мене дивились, як на дурня?! – Нічого не треба питати, – правила своєї місіс Бентрі. – Якщо труп є – бо, може. Мері просто з глузду з’їхала чи їй щось привиділося, – тоді про це хтось одразу скаже, а ти мовчки послухаєш.
Невдоволено буркочучи, полковник Бентрі загорнувся в халат і рушив за двері.
Він пройшов коридором і спустився на перший поверх. Унизу біля сходів стояла гуртом прислуга; хтось схлипував. Дворецький якось підкреслено ступив наперед:
– Радий, що ви прийшли, сер. Я розпорядився нічого не чіпати до вашого приходу. Накажете зателефонувати до поліції, сер? – Зателефонувати до поліції?! Навіщо? Дворецький співчутливо покосився на високу жінку, що істерично ридала на плечі в кухарки.
– Я думав, сер, що Мері вам уже сповістила. Вона сама так сказала.
– Я страх як злякалася! – задихаючись, промовила Мері. – Я сама не тямила, що казала! На мене таке найшло… Ноги підкосились і всередині все перевернулося! Коли я побачила… 0-о-ой! Вона знов упала на плече місіс Еклз, і та не без задоволення заходилася її втішати:
– Годі, годі, люба моя! – Мері, звісно, сама не своя, сер, адже це вона перша побачила отой жах, – пояснив дворецький. – Вона, як завжди, ввійшла до бібліотеки, щоб розсунути штори, і… мало не перечепилася через труп.
– Ви хочете сказати, – суворо промовив полковник Бентрі, – що в моїй бібліотеці лежить труп… У моїй бібліотеці?! Дворецький відкашлявся.
– Мабуть, сер, вам краще подивитись самому.
– Алло! Алло! Так, це поліційне відділення. Слухаю! Хто дзвонить? – Поліційний констебль Полк однією рукою застібав мундир, а в другій тримав телефонну трубку. – Так, так. Госсінггон-хол. Що?.. О, доброго ранку, сер! – Голос у Полка змінився – де й поділась його нетерплячка й офіційність, як тільки він упізнав окружного мирового суддю і щедрого патрона на всіх спортивних змаганнях у поліції. – Так, сер. Чим можу допомогти?.. Перепрошую, сер, я не зрозумів – ви сказали, труп?.. Так?.. Будь ласка, сер!.. Безперечно, сер!..
Молода жінка, кажете, незнайома?.. Цілком, сер!.. Так, покладіться на мене! Поліційний констебль Полк поклав трубку, протяжко свиснув і знов узяв трубку, щоб зателефонувати старшому офіцерові. З кухні – звідти смачно пахло смаженою шинкою – визирнула місіс Полк і спитала:
– Що сталося? – Неймовірне! Такого ще не було, – відповів Полк. – У Госсінгтоні, в полковниковій бібліотеці, знайдено труп молодої жінки.
– Вбита? – Нібито задушена.
– Хто така? – Полковник каже, що ніколи її не бачив.
– Що ж вона робила в його бібліотеці? Полк докірливим поглядом урвав дружину й офіційно заговорив у трубку:
– Інспектор Слек? Це констебль Полк. Щойно надійшло повідомлення: сьогодні о чверть на восьму ранку знайдено труп молодої жінки…
Телефонний дзвінок пролунав у ту мить, коли міс Марші одягалася. Вона насторожилась: адже о цій порі їй звичайно ніхто не дзвонив. Розмірене життя старої дівки було влаштоване так, що кожен несподіваний дзвінок викликав найстрашніші здогадки.
– Господи! – вигукнула міс Марал, спантеличено дивлячись на телефонний апарат.
– Хто б це міг бути? У містечку сусіди Й друзі дзвонять одне одному вранці – з дев’ятої до пів на десяту. О цій порі люди складають собі плани на день, запрошують одне одного в гості. Різник дзвонить до дев’ятої, коли бачить, . що будуть труднощі з м’ясом. За день телефон озивається кілька разів, однак дзвонити після пів на десяту вечора тут вважають поганою манерою.
Правда” Раймонд Вест, небіж міс Марпл і письменник, а отже, й дивак, може зняти трубку коли завгодно. Якось він зателефонував майже опівночі. Але ж прокидатись так/ рано не додумається навіть Раймонд Вест. Ні він, ні хтось інший із знайомих міс Марпл не повинен був дзвонити раніше ніж о восьмій. А до восьмої ще цілих чверть години. Зарані навіть для телеграм, адже пошта відчиняється о восьмій. Мабуть,. хтось помилився номером, вирішила міс Марпл, підійшла до телефону й узяла трубку. – Слухаю, – сказала вона.
– Це ви, Джейн? – Так, я. А ви сьогодні раненько, Доллі, – здивувалася міс Марпл. .
– У нас тут такий жах! – промовила, задихаючись від хвилювання, місіс Беитрі.
– О Господи! – Ми. щойно знайшли в бібліотеці труп! – Що-що ви знайшли? – На якусь мить міс Марпл подумала, що її подруга трохи зсунулася з глузду.
– Я розумію, в таке важко повірити, правда? Таке буває тільки в книжках.
Сьогодні вранці мені бозна-скільки довелося сперечатися з Артуром, поки він зійшов униз і подивився сам.
Міс Марпл спробувала зібратися з думками й запитала:
– Чий труп? – Блондинки! – Що? – Блондинки.. Вродливої блондинки. Такі бувають тільки в книжках. Ніхто з нас ніколи її не бачив. Вона лежить у бібліотеці мертва. Ось чому ви негайно повинні приїхати.
– Ви хочете, щоб я приїхала? – Так. Я посилаю по вас машину.
– Ну звісно, люба, якщо я зможу вас утішити..
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Схожі твори:
- Агата Крісті Дельфійський Оракул Агата Крісті Дельфійський Оракул Оповідання Місіс Вілларц Дж. Петерс не цікавилася Грецією і про Дельфи, по щирості, нічого певного не могла сказати. Для неї центрами культури були Париж, Лондон і Рів’єра. Місіс Петерс подобалося жити в готелях. Та в номері обов’язково мали бути м’який килим, комфортабельне ліжко, багато різних освітлювальних...
- Агата Крісті Червоний сигнал Агата Крісті Червоний сигнал Оповідання – Як цікаво! – вигукнула вродлива місіс Еверслі, широко розплющивши свої гарні, але трохи бездумні сині очі. – Кажуть, ніби жінки мають шосте чуття. Як ви гадаєте, сер Ейлінгтон, це правда? Знаменитий психіатр саркастично посміхнувся. – Яких тільки дурниць люди не кажуть, місіс Еверслі. А...
- Агата Крісті Свідок Обвинувачення Агата Крісті Свідок Обвинувачення Оповідання Містер Мейгерн надів пенсне і, за своїм звичаєм, прочистив горло, сухо покашлявши. А тоді знову глянув на чоловіка, що сидів проти нього – чоловіка, обвинуваченого в умисному вбивстві. Містер Мейгерн був невисокий на зріст, педантичний у своїх манерах, мав сірі очі, що вміли дивитись проникливим...
- Герой нашого часу характеристкика образа Грушницкий ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ (Роман, 1839-1840; опубл. окремим изд. без предисл. – 1840; 2-е изд. із предисл. – 1841) Грушницкий – один з головних героїв повести “Князівна Мері”, юнкер, що видає себе на Кавказьких водах за розжалуваного офіцера; спочатку граючий у любовному трикутнику (Г. – Мері – Печорин) роль першого коханця,...
- Скорочено “Лиса співачка” Йонеско Буржуазний англійська інтер’єр. Англійська вечір. Англійська подружня пара – містер і місіс Сміт. Англійські годинник відбивають сімнадцять англійських ударів. Місіс Сміт говорить про те, що вже дев’ять годин. Вона перераховує все, що вони їли на вечерю, і будує гастрономічні плани на майбутнє. Вона збирається купити болгарський йогурт, бо він добре...
- Вір по байці Лафонтена “зачумлені звірі” Розмірковуючи над байкою французького письменника, я вирішив схожу ситуацію знайти в сучасному житті. Був собі будинок культури. Десятиліттями в ньому працювала бібліотека, гуртки художньої самодіяльності – танців, театральні, музичні; були якісь секції. Але ось будинок культури збіднів. Завод, якому належить приміщення, став банкротом і вирішив будинок культури продати. Новий господар...
- До проблеми розуміння змісту роману Ежена Йонеско “Носороги” Ежен Йонеско народився 26 листопада 1909 року (нерідко датою його народження помилково називають 1912 рік) в румунському місті Слатін. Його батько був румуном, а мати – француженкою, відтак Йонеско був пов’язаний з двома національними культурами. Дитинство він провів у Франції (відразу після народження хлопчика батьки переїхали до Парижа), а роки...
- Скорочено “Пігмаліон” Шоу Дія п’єси розгортається в Лондоні. У літній вечір дощ ллє як з відра. Перехожі біжать до Ковент-Гарденскому ринку і до портику собору св. Павла, де вже сховалося кілька людей, в тому числі і літня дама з дочкою, вони у вечірніх туалетах, чекають, коли Фредді, син пані, знайде таксі і приїде...
- Герой нашого часу характеристика образа Віра ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ (Роман, 1839-1840; опубл. окремим изд. без предисл. – 1840; 2-е изд. Із предисл. – 1841) Віра – персонаж повести “Князівна Мері”, світська дама, коханка Печорина. Віра відіграє помітну роль у сюжеті повести, беручи участь у двох “любовних трикутниках” ( Грушниц-Кий – Мері – Печорин; В. – Печорин...
- Карел Чапек Ворожка Карел Чапек Ворожка Перекладач: Юрій Лісняк Джерело: З книги: Чапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П’єса. Оповідання.- К.:Дніпро, 1978 Кожен, хто хоч трохи знає світ, збагне, що ця історія не могла відбутись ні в нас, ні у Франції, ні в Німеччині, бо в цих країнах, як відомо, судді повинні...
- Характеристика Геркулеса (з твору “П’ятнадцятирічний капітан”) Самопожертва: – “Бажаючи врятувати інших, Геркулес вбив двох воїнів і втік у ліс. Він хотів при нагоді допомогти друзям”. – “Мганнга обережно поклав у пірогу свою ношу, відштовхнув ногою легенького човна, а коли швидка течія підхопила його, сказав: – Капітане, ось місіс Велдон і Джек. Після розповіді велета друзі зрозуміли,...
- Діккенс Чарльз Домбі і син (скорочено) Містер Домбі був чоловік суворий. Усе, чого він жадав, – щоб могла торгувати його фірма “Домбі і син”. Так називалася фірма його батька, яку він успадкував. Фірма була. Він сам, містер Домбі, був. Але сина не було. Та ось нарешті народила дружина йому сина. Між містером Домбі та його жінкою...
- Твір “Людина в життєвих випробуваннях” за “П’ятнадцятирічним капітаном” Жюля Верна Головний герой твору, Дік Сенд – це хлопець п’ятнадцяти років. Він сирота, юнга на кораблі. Змалку Дік привчався виживати, рано став працювати, годувати себе сам. Важке життя не зіпсувало хлопця, не озлобило його. Він жвавий, веселий, добрий, талановитий, любить вчитися чомусь новому. Але життєві випробовування Діка Сенда ще тільки починаються....
- Характеристика жіночих образів (Бели, княжни Мері) в романі М. Лермонтова “Герой нашого часу” Жіночі образи в романі Лермонтова “Герой нашого часу” – це не тільки гарний фон, який доповнює портрет головного героя, але й неповторні особистості. Бела і княжна Мері – дуже різні жінки, яких об’єднує кохання до одного чоловіка – Печоріна. Головний герой розкривається у стосунках з цими героїнями. Бела – дикунка,...
- “Моя бібліотека” У кожної грамотної людини є своя бібліотека. Сюди входять книги, які їй належать. У когось бібліотека велика та серйозна, набувається довгими роками. Наприклад, велика бібліотека у мого дідуся. У нього в шафах зберігається багато спеціальної літератури з математики, фізики, техніки тощо. Зазвичай я користуюся книгами своїх батьків. Серед них багато...
- Порівняльна характеристика образів Хіггінса і Пікерінга П’єса “Пігмаліон” – не красива історія, в основі якої – міф про Пігмаліона. Головні герої цієї п’єси – це професор англійської фонетики Генрі Хіггінс та знавець індійських діалектів полковник Пікерінг. Вони дуже різні за характером і зовнішністю. Професор Хіггінс – це чоловік років п’ятдесяти, з сивим волоссям і зі зморшками...
- Якщо е гроші, можна поступитися словом? Твір за байкою Лафонтена “Зачумлені звірі” Розмірковуючи над байкою французького письменника, я вирішив схожу ситуацію знайти у сучасному житті. Був собі будинок культури. Десятиліттями у ньому працювала бібліотека, гуртки художньої самодіяльності – танців, театральні, музичні; були якісь секції. Але ось будинок культури збіднів. Завод, якому належить приміщення, став банкрутом і вирішив будинок культури продати. Новий господар...
- Міркування про любов, дружбу, військовий борг на основі роману “Біла гвардія” Мати сказала дітям: – Живете. А їм доведеться мучитися й умирати. М. Булгаков Михайло Опанасович Булгаков прийшов у російську літературу, здавалося б, із традиційними темами – любов, дружба, сім’я, але дав їм своє самобутнє рішення, драматичне звучання складного переломного часу. Тому його романи й повести користуються незмінною популярністю в нових...
- Віра – персонаж повісті “Княжна Мері” Віра – персонаж повісті “Княжна Мері”, княгиня, світська дама, коханка Печоріна. Віра відіграє помітну роль у сюжеті повісті. З одного боку, відносини Печоріна з В. та її роздуми пояснюють, чому головний герой здатний панувати над жіночим серцем, з другого – В. представляє інший, у порівнянні з Мері, тип світської жінки....
- Жіночі образи у романі М. Лєрмонтова “Герой нашого часу” Чи спадало вам на думку, обговорюючи характер та вчинки Григорія Олександровича Печоріна, героя свого часу, подивитися на жіночі образи у романі не як на зло; що робить образ головного героя більш яскравим та повним, (і як на самостійне явище – теж героїнь часу? А чому б ні? Я, звичайно, маю...