Агасфер – герой роману французького письменника Ежена Сю “Вічний жид”
Легендарним прототипом образу А. послужив персонаж християнської легенди, що виникла в пізнє середньовіччя. Згідно з легендою, коли Христа вели на Голгофу, він, стомлений вагою хреста, хотів присісти біля будинку одного єврейського ремісника, але той, озлоблений і змучений роботою, відштовхнув його, сказавши: “Іди, не зупиняйся”. “Я піду, – сказав Христос, – але й ти будеш ходити до кінця віку”. З тих пір А. приречений на вічне життя і вічне поневіряння, до другого пришестя Христа, – лише тоді з нього буде знятий цей гріх.
Існує
Він володіє даром передбачення і передбачає войовничому султанові Махмуду загибель
Всесвітню популярність образ А. дістав після виходу авантюрного роману Ежена Сю” Вічний жид “. Роман у вигляді фейлетонів друкувався в паризькій газеті “Constіtucіonel” протягом цілого року і був настільки популярним, що тираж газети за цей час збільшився в сім разів. Безпосередніми літературними джерелами образу А. для Ежена Сю послужили французький переклад книги Дж. Кроулі “Салатьель, або Вічний жид” (1828) і містична поема французького письменника і філософа Е. Кине “Агасфер” (1833).
Образ А. у романі Сю одержує зовсім несподівану, відмінну від попередніх трактування. Вона містить в собі не тільки міфологічні, містично-філософські, а й соціальні проблеми. Через А. автор робить спробу обгрунтувати можливість і необхідність “соціального миру”, апологетом якого критика вважала самого Е. Сю. “У мені, – каже А. у романі, – Господь дав прокльону все плем’я робітників, вічно обділені, вічно поневоленим, вічно блукаюче, як я, без відпочинку і спокою, без нагороди і надії” А., колись озлоблений ремісник, відштовхнули змученого Христа, тепер розкаявся вічний мандрівник. Він закликає людей відмовитися від злості, повірити в заповіт Ісуса: “Любіть один одного”. Вікові поневіряння навчили його розуміння, співчуття, любові та співчуття.
А. у романі змушений спостерігати за боротьбою між своїми нащадками (сім’я Реннепонов) і Орденом єзуїтів, які прагнуть відібрати в них величезний спадок. Він виступає в ролі таємничого благодійника. Але навіть допомога А. обертається бідою, що призводить до загибелі його нащадків. Він поєднує в собі мотиви “проклятого” і “апокаліптичного” героя, як і підкреслює Сю, посилюючи містичні деталі розповіді (чоботи А. підковані сім’ю цвяхами у вигляді хреста, – семеро його нащадків гинуть, спокутуючи гріх А.). У цьому сенсі образ А. подібний іншим літературним типами: Демону (Лєрмонтов), що розкаявся отаману розбійників Еусебіо Благочестивого (Каль-Дерон), Роберту-дияволу (західноєвропейські середньовічні сказання).
А. Ежена Сю представляє феномен романтичного героя в авантюрно-соціальному романі. Часто він використовується автором як містичний “deus ex machіna” (“бог з машини”), з’являючись саме в ті моменти, коли письменник не може вжиття інших заходів розв’язати заплутався сюжетний вузол.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)