Афоризми з поезій В. Стуса
І. Зміст та форма. (Поетична мова Василя Стуса запам’ятовується читачеві своєю лаконічністю та динамічністю. Вживаючи короткі, здебільшого прості речення, поет ніби складає мозаїку, а на загальній картині ми вже бачимо усе, що хотів написати поет. Проте саме через авторський мовний стиль “загальна картина” не втрачає такої емоційної напруженості, що дивуєшся, як через слово можна передати стільки емоцій?)
ІІ. Афоризми з творчості Василя Стуса. (Через лаконічність і насиченість почуттями та думками поезій Василя Стуса з його віршів
1 “Бути людиною – дертися по вертикальній стіні”. (Мені подобається цей вислів. І я не згоден із тим, що в ньому є певний відтінок безвиході, ні – 11 цьому вислові ніби концентровані роки і роки роботи над собою, боротьби із обставинами та власною слабкістю. Мені здається, ми не помічаємо у цих словах підтексту і справжнього їхнього змісту. Зазначу, що Стус пише не “Бути людиною – видертися на вертикальну стіну”, а саме “дертися”, тобто якщо тобі вистачає сил і впевненості не коритися навіть “вертикальності
2. “Як добре те, шо смерті не боюся і не питаю, чи тяжкий мій хрест”. (Ва – . силь Стус був за життя прикладом по-справжньому залізної сили волі, він
Не корився і не боявся, це він висловив і в поетичних текстах.)
3. “Свіча горить. Горить свіча – а спробуй, відшукай людину на всю велику Україну”. (У роки, коли люди ламалися підтиском ідеології та пропаганди, ніби втягували голову в плечі, боячись бути собою, говорити голосно і відверто. Не тому, що ці люди були погані, вони так само любили свою землю, але воліли любити її мовчки, знаючи, що за “буржуазний націоналізм” (так тоді називалася любов до своєї землі) їх не похвалять. І залишались люди, у яких любов до справедливості й волі дивним чином виявилась сильнішою за інстинкт самозбереження. Мені здається, митці розстріляного Відродження і репресовані шістдесятники – саме така категорія людей.)
ІІІ. Постать Василя Стуса. (Як на мене, самого тільки життєвого шляху Василя Стуса достатньо для того, щоб вважати його героєм і вивчати його біографію у школах (бо його життя вже було мистецтвом, не таким ліричним, як деякі його поезії, але мистецтвом чесності та сили духу). Так само, якщо б Василь Стус просто писав поезії і мав звичайну біографію звичайної людини, він уже був би геніальним, бо його вірші без історичного чи географічного контексту є шедеврами поетичного слова. Але так склалося, що Василь Стус прожив надзвичайно складне життя, створивши при цьому неперевершені поезії. Коли я, читаючи, намагаюся уявити собі Василя Стуса, мені незмінно уявляється людина із гордо піднятою головою…)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)