Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Адам Міцкевич На грецьку кімнату
Адам Міцкевич На грецьку кімнату
Адам Міцкевич
На грецьку кімнату
Перекладач: О. Новицький
Джерело: Міцкевич Адам. Вибране: Поетичні твори.- К.: “Веселка”, 1984
В домі княгині Зінаїди Волконської в Москві
Її небесний зір мене веде в пітьмі,
Пурхає світлий шовк по темному паркету…
Ввійшли… Помпеї це руйновища німі
Чи, може, давній край, що за потоком Лети?
О ні! Це давній світ напівзабутих див,
Що встав на клич краси, хоча і не ожив,
Це світ мозаїки! Краси та зваби повні
Величні витвори, уламки вікопомні.
Торкнутись каменя нога не сміє
З каміння бог зорить у гніві від огуд;
Соромлячись свого приниження надміру,
Ненавидить людей, що топчуть давню віру,
I в лоно мармуру зника без вороття,
Звідкіль різьбяр його покликав до життя.
Різець і пензель тут воздвигли саркофаги,
Що берегли царів од забуття й зневаги,
Проте й вони вже прах, повив їх вічний сон.
Відтяті голови повергнутих колон,
Що впень потоптані, скалічені – на купі
Лежать, як черепи давно забутих трупів.
Ось обеліск ледь-ледь тримається; на нім
Узори давнини залишив Міцраїм,
Та бачиш риси ці прадавні, без’язикі,-
Це мова сфінксів
Старий ієрогліф! Під ним, як під замком,
Глибока дума спить тисячорічним сном,
Неначе мумія у бальзамічнім ложі.
Вона немов жива – воскреснути ж не може.
Людино, йдуть віки – не тільки утвір твій,
А пожирає час і виплоди стихій!
Поглянь на самоцвіт, занедбаний, стемнілий:
Таж барви сонячні колись у нім горіли,
Століття сяяв він, окраса між окрас,
Та вилив сяйво все і, мов зоря, погас…
Зостався цілим тут лише вівтар Сатурна,
Одна з корінфської стоїть із бронзи урна,
I звільна пломінь там тріпочеться блідий:
Чи не ожив, бува, Еллади геній в ній?
Ось блиснув оком він – зарухалися тіні,
На крилах хмар злетів – постали у промінні
Дрімаючі боги, і дружна німф сім’я.
I краща з німф усіх – супутниця моя.
Дрімають хай боги, неначе грізні вої,
У вічнім бронзовім і мармурнім спокої!
Мою супутницю пробудить хай без слів
Шанований людьми найменший із богів!..
Свавільник, він утік із Афродіти лона
I рубінові ссе солодкі виногрона.
Адже великий гріх – без жертв його минуть!
Побожними обом, о німфо, слід нам буть!
Та леле! Зимний зір її ясного ока,
Мов жезл Меркурія, разить мене звисока
I душу, що пливла в солодке царство мрій,
Вигонить без жалю геть за поріг надій!
Що ж смертним людям я розповісти здолаю?
Ах, розповім, що був на півшляху до раю,
Там в напіврадості й напівжурбі стояв,
Розмову райську я душею наслухав,
Півсвітло і півтінь ловив у візерунку,
Але зазнав тоді, на жаль, лиш піврятунку!..
Москва, 1827
(2 votes, average: 3.50 out of 5)
Схожі твори:
- Адам Міцкевич Лілеї Адам Міцкевич Лілеї Перекладач: А. Малишко Джерело: З книги:Міцкевич Адам. Вибране: Поетичні твори.- К.: “Веселка”, 1984 Балада (Скорочено) Провина несказанна, Що пані вбила пана, Похоронила в гаї, Де струмінь протікає, Лілеї засівала I, сіючи, співала: “Ростіть, квітки, високо, Як пан лежить глибоко; Як пан лежить глибоко, Так ви ростіть високо”....
- МІЦКЕВИЧ, Адам (1798 – 1855) МІЦКЕВИЧ, Адам (Mickiewicz, Adam – 24.12.1798, Зaосся побл. Новогрудка, Білорусь – 26.11.1855, Константинополь) – польський поет. Батько – Миколай Міцкевич, новогрудський адвокат, мати – Барбара Маєвська. Батько брав участь у повстанні під керівництвом Костюшка, був членом Комісії Громадянського Правопорядку, вважався людиною прогресивних поглядів. Місто Новогрудок, де проминуло...
- Адам Міцкевич Адам Міцкевич (1798-1855) Життя і творчість XIX ст. має величезне значення для розвитку національних літератур окремих слов’янських країн, що пройшли складний історичний шлях. У XIX ст. тільки Росія мала більш-менш гарні умови для розвитку національної культури. Окремі українські землі перебували під російським та австро-угорським впливом. Болгарія страждала під турецьким гнітом....
- Міцкевич Адам Дзяди (скорочено) У віршованому вступі “Примара” юнак-самогубець, повставши із труни, тужить за коханою і з ніжністю згадує про минуле. У прозаїчному ж вступі автор пояснює, що Дзяди – це древній народний обряд поминок покійних, в основі якого лежить культ предків (дідів). Борючись із залишками язичницьких вірувань, церква намагалася викорінити цей звичай, і...
- Біографія Адам Міцкевич Адам Міцкевич війшов в історію польської і світової літератури, як геніальний поет і великий мислитель. Майбутній поет народився 24 Грудня 1798 року на хуторі Заосьє, біля Новогрудка, в сім’ї адвоката. Рано вративши батька, Адам Міцкевич ще з дитинства привчався до самостійного життя. В 1815 році поступає в Вільно, де був...
- Україна в долі Адама Міцкевича – АДАМ МІЦКЕВИЧ Близько двох століть тому літнім ранком до Графської пристані в Севастополі пристала шлюпка. З неї висадилася невелика група людей, серед яких звертав на себе увагу скромно вдягнений юнак з буйною кучерявою чуприною. Ім’я цього юнака за тих часів вже було добре знайоме польському читачеві, а його перша книга віршів була...
- ДЗЯДИ – АДАМ МІЦКЕВИЧ У віршованому вступі “Примара” юнак-самогубець, повставши із труни, тужить за коханою і з ніжністю згадує про минуле. У прозаїчному ж вступі автор пояснює, що Дзяди – це древній народний обряд поминок покійних, в основі якого лежить культ предків (дідів). Борючись із залишками язичницьких вірувань, церква намагалася викорінити цей звичай, і...
- Адам Міцкевич в українській літературі У 1855 році в статті “Адам Міцкевич в українській літературі” Іван Франко після коротких згадок про перші переклади польського поета українськими письменниками зауважив: “Від тих перших променів відродження української літератури тягнеться аж до нашого часу, як нитка червона, вплив Міцкевича на поетичну творчість українських поетів”. Звернення до “кримських” творів українських...
- Адам Міцкевич Жаби та їхні королі Адам Міцкевич Жаби та їхні королі Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 Річ Посполита Жаб на все болото здавна Була шляхетською анархією славна. Великі і малі Жабu Там надто вільно вже велися: Де хоч скакай, гуляй, ікрися, Що хоч роби! Аж набридати всім сваволя почала,-...
- “Адам Міцкевич і Одеса” Видатний білоруський поет Адам Міцкевич був не просто літературним діячем, які чинив серйозний вплив на розвиток літератури, а й членом національно-визвольного руху. Завдяки цьому він був наділений низкою цікавих особливостей характеру, які дозволяли йому творити в досить незвичайній манері. Адам Міцкевич народився в 1798 році в місті Константинополь, що знаходився...
- АЛЬПУХАРА – АДАМ МІЦКЕВИЧ Селище маврів 1 у тьмі, у руїні, Гине їх люд в безпорадді; Борються досі гренадські твердині, Але чума у Гренаді 2. Лиш в Альпухарі, залігши у шанці, Б’ється загін Альманзора,- Та обложили хоробрих іспанці, Жде їх чи смерть, чи покора. Вдосвіта сурми до бою заграли, Битва гримить на світанні, На...
- Адам Міцкевич “Кримські сонети” XIX СТОЛІТТЯ Адам Міцкевич “Кримські сонети” Адам Міцкевич (1798-1855) – польський поет-романтик. Він народився 24 грудня 1798 року на хуторі Заосся, біля Новогрудка (нині Білорусія), у сім’ї адвоката та збіднілого шляхтича Миколи Міцкевича. Рано втративши батька, Адам Міцкевич ще з дитинства привчався до самостійного життя. У 1815 році був зачислений...
- Міцкевич Адам Альпухара (скорочено) Селище маврів1 у тьмі, у руїні, Гине їх люд в безпорадді; Борються досі гренадські твердині, Але чума у Гренаді2. Лиш в Альпухарі, залігши у шанці, Б’ється загін Альманзора,- Та обложили хоробрих іспанці, Жде їх чи смерть, чи покора. Вдосвіта сурми до бою заграли, Битва гримить на світанні, На мінаретах3 хрести...
- Скорочено АЛЬПУХАРА – АДАМ МІЦКЕВИЧ АДАМ МІЦКЕВИЧ АЛЬПУХАРА (3 поеми “Конрад Валленрод” ) Селище маврів1 у тьмі, у руїні, Гине їх люд в безпораді; Борються досі гренадські твердині, Але чума у Гренаді2. 1 Маври – (в перекладі означає “темні”) умовна назва кількох племен. З VIII ст. маврами називали арабів-мусульман, які захопили Піренейський півострів. 2 Гренада...
- Адам Міцкевич (1798-1855) Польська література мала змістовну багатовікову традицію. У другій половині XVIII ст. вона висунула майстрів просвітительського класицизму. Але світову славу завоював польський романтизм. З романтизмом зв’язана творчість видатних композиторів Ф. Шопена ( 1810-1849) і С. Монюшко ( 1819-1872), поета й драматурга Ю. Словацького ( 1809-1849) і великого польського поета Адама Міцкевича...
- АЛЬПУХАРА – АДАМ МІЦКЕВИЧ (1798-1855) ЛІТЕРАТУРНА БАЛАДА НА ПОЧАТКУ XIX ст. АДАМ МІЦКЕВИЧ (1798-1855) АЛЬПУХАРА Селища маврів у тьмі, у руїні, Гине їх люд в безпораді. Борються досі гренадські твердині, Але чума у Гренаді. Лиш в Альпухарі, залігши у шанці, Б’ється загін Альманзора, – Та обложили хоробрих іспанці, Жде їх чи смерть, чи покора. Вдосвіта...
- Скорочено ДЗЯДИ1, МОНОЛОГ КОНРАДА – АДАМ МІЦКЕВИЧ АДАМ МІЦКЕВИЧ ДЗЯДИ1, МОНОЛОГ КОНРАДА (сцена II, Імпровізація) (Стислий виклад) Віленсько-ковенські “Дзяди” Привид (Пролог) У віршованому вступі посеред ночі на кладовищі постає привид юнака, який через нещасливе кохання покінчив життя самогубством. Тепер він приречений перебувати у проміжному стані – між світом померлих і світом живих. Поставши із труни, він страждає,...
- Життєвий і творчий шлях поета – АДАМ МІЦКЕВИЧ КЛАСИК ПОЛЬСЬКОГО РОМАНТИЗМУ РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ § 9. АДАМ МІЦКЕВИЧ КЛАСИК ПОЛЬСЬКОГО РОМАНТИЗМУ В особі Адама Міцкевича польська література здобула талановитого романтика, який висловив усю тугу поневоленої польської душі, її невичерпне багатство та красу. Митець створив у своїй поезії образ батьківщини, що мріє про звільнення, і співця, котрий віддано служить цьому звільненню. Саме...
- Адам Міцкевич (1798-1855) “Альпухара” (з поеми “Конрад Валленрод”). Мужність і нескореність перед ворогом як провідна думка балади. Контрольна робота УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 7 КЛАС I семестр ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ й БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ УРОК 13 Тема. Адам Міцкевич (1798-1855) “Альпухара” (з поеми “Конрад Валленрод”). Мужність і нескореність перед ворогом як провідна думка балади. Контрольна робота Мета: познайомити зі змістом балади – вставної частини поеми А. Міцкевича, її образною...
- Прибираю свою кімнату Раніше у мене не було своєї кімнати, ми жили у двухкомнатной квартирі з мамою, татом і бабусею Лідою. Мама й батько займали маленьку спальню, а більшу, світлу кімнату віддалили нам з бабусею. Коли я був маленьким, з бабою Лідою було весело, затишно й спокійно – вона розповідала ввечері Казки, і...