Толстой вважав, що з християнською погляду може бути ніяких національних – польських, фінських, кавказьких, єврейських – питань, ставлення до людей неспроможна залежати від своїх національності. “У Фінляндії живуть передусім люди, а чи не “фіни””, – стверджував Л. Толстой. У листі Ернефельту з Гаспри в 1902 року хворий письменник іще з гіркотою зізнавався: “Так і помру впевнено, що “близько, при дверях” зміна всього наявного ладу від брехні, котрі насильства до розуму і кохання у Фінляндії чи Росії, а й в усьому християнському
світі”. До 80-ліття Л. М. Толстого зі сторінок фінського журналу “Paiva” (“День”) Арвід Ернефельт опублікував невелику й незвичну для ювілейного жанру статтю, яку сам ювіляр оцінив дуже висока. “Стаття Ваша, милий Арвід, – звертався знаменитий письменник до автора публікації, – прекрасна, і добре було б друкувати її у російській газеті. Радий спілкуватися з Вами, оскільки люблю і пам’ятаю Вас”. Існує п’ять нетолстовских світоглядів. 1. Церковне, яким час і цей видимий світ є долиною скорботи, від якої нормальна людина повинен відвернутися на придбання загробного майбутнього
блаженства, з вірою в вчення церкві та підкоряючись церковним і державним владі. Справжнє водночас і світ залишаються назавжди злом. 2. Світогляд державне, яким світ як не поліпшується, але впав в найбільші лиха війни проти всіх, але було державного насильства, завдяки якому вона, з допомогою армії й духівництва, життя світу доводиться до тієї вищої можливої ступеня досконалості, яка проявляється у існуючому громадському ладі. Досягнення ж загробного блаженства потрібно послух лише державною владі, але що й вимогам церкви. 3. Світогляд про “реальних політичних діячів”, чи “лібералів”, яким існуючий лад зовсім не від найкращий можливий, а повинен вільно повинна розвиватися у прогресивному напрямку на історичних засадах. І тому треба надати народу свободу розвитку й у той час конституцією встановити такий порядок, щоб керівниками цього розвитку обиралися не государственники-консерваторы, а ліберали. Усі віри будуть терпимі. Нетерпимим буде лише невіру респондентів у “конституційне” уряд, охоронюване відтвореної на засадах армією, і переустроенными тюрмами. 4. Світогляд социально-революционное, яким суспільний лад має змінитися зовсім на шляхом історичного поступового розвитку, а здійсненням цілком вигаданого ідеалу товариських відносин для людей, вираженого в навчаннях соціалізму перехід коштів виробництва до держави. Тому й сам переворот здійснюватиметься не поступово, саме по собі, а разом, раптовим підйомом народної енергії, т. е. революцією. Наближення цього історичного моменту залежить від посилення пропаганди у народі і південь від переходу політичної влади у руки соціалістів. Влада ця охоронятимуть не армією, а міліцією. Адже віра чи невіра справа цілком приватне. Непотрібне. Потрібна лише віра у соціалістичний ідеал майбутнього. У нинішньому поліпшення життя людський як не бажані, але прямо шкідливі, оскільки відволікають від віри в повне поліпшення ладу у майбутньому. 5. Світогляд анархічне, яким все зло, заважає природному гуртожитку світу, походить від духівництва, державників, лібералів і революціонерів, вважають кожен стосовно собі необхідним досягнення і утримання влади з людей у вигляді організованого збройного насильства. Поліпшення світу може тільки знищенням всіх володарів. Засобом ж це знищення володарів неспроможна служити ні армія, ні міліція, оскільки обидві зумовлюються знов-таки командующей ними владою; але знищення має відбуватися дедалі більшою кількістю окремих, нікому непідвладних терористів. Релігія самих або моральне почуття, яке забороняє таке насильство заради майбутнього, ніщо інше, як марення. Ось п’ять не-толстовских світоглядів. Вони помічається спільна риса: протиріччя між ідеалом майбутньої України і засобами цього ідеалу у цьому. Всі ці кошти: церковна нетерпимість, війни, боротьба влади, революція, бомби – усі вони збуджують у цьому ворожість для людей, тобто щось, не наближає до ідеалу майбутнього, а отдаляющее від цього. По толстовському ж розумінню життя, саме час єдина вічність, у якій люди може вишукати істинно звільняючу їхнє життя, і тому прагнення добрих справ у цьому не замінити дурними справами в ім’я хоч би не було майбутнього. І тому для вільної життя жінок у теперішньому необхідно відмовитися тільки від вживання будь-якої влади з людей, а й від покори всім таким велінням володарів, що у ім’я майбутнього вимагає від людини справ, зараз зб
(2 votes, average: 4.00 out of 5)