Художні особливості трагедії “Борис Годунов”

Ідейний і літературний задум і ідейний зміст трагедії ” Борис Годунов ” визначили її художні особливості: композицію, реалізм образів, історизм у відтворенні епохи, розмаїтість мови.

Відмітною рисою композиції “Бориса Годунова” є рішучий розрив із правилами класицизму. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Художні особливості трагедії Борис Годунов. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення Творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, оповідань, п’єс, віршів.) Пушкін сміло порушує три єдності, типові для трагедії классицистов; час дії охоплює період у вісім із зайвим років, місце дії – не тільки палац, але й площа, і монастирська келія, і корчма, і поле бою; навіть не тільки Русь, але й Польща; дія не поєднується навколо центрального героя і єдиної інтриги, чим порушується єдність дії, як воно розумілося классицистами.

Основне зіткнення в трагедії – це боротьба за престол Бориса й Самозванця, боротьба, у яку утягнені різні суспільні сили. Сам Пушкін говорить пр цьому так: “Мене приваблювала думка про трагедію без любовної інтриги, але, не говорячи вже про те, що любов досить пасує романтичному й жагучому характеру мого авантюриста, я змусив Димитрия закохатися в Марину, щоб краще оттенить її надзвичайний характер”.

Любов

у трагедії лише один із засобів характеристики героїв, але не пружина, що рухає події.

У трагедії – широке охоплення життя зображуваної епохи, результатом чого з’явилася надзвичайно велика кількість діючих осіб (біля шістдесятьох), притім із всіляких соціальних шарів: цар, бояри, дворяни, патріарх, ченці, Козаки, люди різних національностей: росіяни, поляки, німці, французи. Замість звичайного розподілу на дії (за правилами класицизму-п’ять) пушкінська трагедія розбита на сцени (23), увесь час дії, що міняють місце. Це чергування сцен дане в порядку послідовності або по контрасту. Так, наприклад, у перших трьох сценах дані розмови про Бориса: у першої – двох бояр у палаці, у другий – народу на Червоній площі, у третьої – “всієї Москви” на Дівочому полі. Четверта ж сцена – контраст і в той же час як би підсумок попередньої: вибраний народом Борис звертається з урочистою промовою до патріарха й бояр, і потім коротка розмова Шуйского з Воротынским знову повертає нас до їхньої бесіди в першій сцені й виразно характеризує їх обох і Бориса.

Новизною в побудові, обумовленої ідейним змістом, є введення в якості основного діючої особи народу. Тому-Те, на противагу трагедіям классицистов, у Пушкіна трагедія починається й закінчується без Бориса й Самозванця, здавалося б, головних діючих осіб.

Слід зазначити, що вірний правді життя Пушкін порушив і ще одне правило класицизму – чистоту жанру: він з’єднав у своїй трагедії й трагічні, і побутові, і комічні сцени.

По принципах реалізму побудовані й образи трагедії. Замість однобічного зображення людського характеру, властивого письменникам класицизму, Пушкін дає широку й різнобічну замальовку внутрішнього миру своїх героїв


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Художні особливості трагедії “Борис Годунов”

Categories: Нові твори

Links