“Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси й таланту українського народу”

Літературознавець Володимир Базилевський, характеризуючи творчість видатної української поетеси Ліни Костенко, зазначав: “Це більше, ніж поезія – тут наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка, наші марноти і глупоти. Тут минуле й сучасне, просвічене рентгеном мислі”. Усе сказане повною мірою стосується роману у віршах “Маруся Чурай”, що здобув воістину всенародне визнання, став надбанням української поезії.

Постать головної героїні роману Марусі Чурай здавна привертала увагу митців. Вона увійшла у свідомість кожного українця як авторка широко відомих народних пісень “Засвіт встали козаченьки”, “Віють вітри, віють буйні”, “Шумить-гуде дібровонька”, “Ой, не ходи Грицю, та й на вечорниці” тощо. Ніяких документів про життя Марусі Чурай не залишилося. Лише легенди переказують про велике, але нещасливе кохання Марусі й Грицька Бобренка, яке закінчилося смертю козака. Чому ж і нині живе в народній свідомості ця загадкова дівчина? Сталося це, мабуть, через те, що втілює в собі Маруся найкращі риси українського національного характеру, моральну красу народу. Не випадковим, отже, є те, що Ліна Костенко у своєму романі, розповідаючи про дівчину з легенди, піснярку Марусю, розкриває водночас перед читачем трагедію та велич України, що бореться за свою незалежність. Легенда про особисту трагедію піснетворниці

осмислюється поетесою по-новому, в злитті з долею всього народу, країни. Це підносить її образ до висот узагальнення.

Особисте й народне ніби переплітаються в романі. Сюжетна лінія кохання й зради вливається в річище історичної фабули – всенародної війни під проводом Богдана Хмельницького.

Полтава в ті часи була важливим полковим містом. Хоробрий полтавський полк боронив не тільки своє місто, а й усю Україну. На Січ був змушений втекти батько Марусі Гордій Чурай. Маруся мала таку ж вдачу. Як і батько, була запальною, правдивою, не терпіла кривди, брехні, зради. Її пісні користувалися в народі великою любов’ю й пошаною. І для козаків Маруся – не просто дівчина, а символ України, її пісня, її поетичне єство:

“Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це голос наш. Це – пісня. Це – душа!

Коли в похід виходила батава, –

Її піснями плакала Полтава.

Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена і її пісні”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
“Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси й таланту українського народу”