Використання біблійних тем, мотивів, образів в українській літературі

Уперше на українську землю (в часи Київської Русі) Біблія потрапила, очевидно, як кирило-мефодіївський переклад тих чи інших книг її, хоч маємо звістку, що в Криму сам Кирило бачив в одного русина біблійну книгу, перекладену на руську мову.
Упродовж віків Біблія справляла великий вплив на духовне життя, літературу, культуру, образотворче мистецтво українського народу. Сильний вплив Біблія мала на ораторську, проповідницьку прозу, житійну літературу (так звані житія святих), а особливо на полемічну. Вступаючи в літературні й політичні змагання з питань віри, українські письменники оперували посиланнями на Біблію як на книгу найавторитетнішу. Сотні посилань на Святе Письмо, особливо на Новий Заповіт, зокрема на послання апостола Павла, зустрічаємо в полемічних посланнях Івана Вишенського. Для нього біблійні вислови – вияв непорушної істини, авторитет Біблії він протиставляв авторитетам великих мислителів античності – Аристотеля і Платона. Поступово біблійні образи українські мислителі починають розуміти, як писав Теофан Прокопович, “не буквально, а алегорично, тобто професори Київської академії вже бачили логічні суперечності у багатьох біблійних твердженнях”.
Нова українська література не поминає біблійних тем та мотивів, але використовує їх переосмислено, алегорично, як мандрівні літературні мотиви.
Так чинить, зокрема, Т. Шевченко (“Ісаія”, Глава 35), “Царі”, “Осії. Глава XIV”, “Марія” тощо.
Пантелеймон Куліш завіршовує Мусійові (Мойсейові) пісні, книгу Йова, Повитові словеса, весь Псалтир, використовує поетику “Пісні над Піснями” (“Хуторянка”).
Активно опрацьовували біблійні теми та мотиви Іван Франко (“Смерть Каїна”, “Мій Ізмарагд”, “З книги пророка Єремії”, “Мойсей” тощо), а особливо Леся Українка (“Самсон”,”Вавилонський полон”, “На руїнах”, “В дому роботи, в країні неволі” тощо).
Та навіть назва роману Панаса Мирного й Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні” є ремінісценцією біблійного: “Де немає волів, там ясла порожні” (Соломонові приповісті, XIV-4).
Широко використовуються біблійні мотиви в творчості письменників і поетів нашого століття: П. Тичини, І. Драча, Л. Костенко та інших. Цікаво обіграна євангельська історія про перебування Ісуса Христа в Гетсиманському саду в романі Івана Багряного “Сад Гетсиманський”.
Отже, Біблія – це унікальна книга. Це запис Божих одкровень, що передавалися з одного покоління до іншого протягом багатьох віків. Вплив біблійних книг на літературні твори був надзвичайно плідний і дуже значний. Книги Біблії використовували як богослужебні і як навчальні. Теми, ідеї, образи її розробляли кожен по-своєму українські письменники – від Івана Вишенського до сучасних авторів.

Використання біблійних тем, мотивів, образів в українській літературі